Українські стрілецькі громади в Америці

Нема в Америці свідомого Українця, який не належав би до якоїсь організації. Це не станові товариства, але такі, що мають на меті зібрати в одно ціло всі розпорошені живі сили тої частини українського народу, яку несприятливі бурі занесли поза океан. У них плекається національно-громадська думка. Всі вони державо творчі, бо ніяких „угодових” організацій там нема, дарма, що нераз з різних вузьких мотивів одна одній це або те підсувала. Це вже виходить з нашої вродженої підозрілої вдачі. Одною з наймолодших американських організацій (у Злучених Державах і Канаді) є українські „Стрілецькі Громади”. Молоді вони тому, бо загалом недавні це часи, в яких повстало рідне стрілецтво.

Коли по катастрофі У.Г.А. розсипалися українські землі, попадаючи в різні займанщини, тоді деяким, що вісталися з чотирокутника смерти, пощастило попасти аж в Америку. Опинилися так недавно високo активні одиниці серед найріжніших життєвих умов, причому живий узіл послаб, спогад недавнього рухового, творчого життя. Занадто багато важило вони труду і сил на те життя, щоб можна було легко вабитися споминами про нього. Занадто високий був власний нарід за осід на будуче, щоб він мав право розбаритися в небутті. Тому за почином сотника У.Г.А., а тепер урядовця в американському банку у Філядельфії п. д-ра Володимира Галана, зав’язалася „Стрілецька Громада” зараз у Філядельфії, а відтак і по інших містах з метою об’єднати всіх молодих ветеранів українського війська, які знаходяться на американському континенті, плекання стрілецької традиції, товариського життя між братією та забезпечення чи помочі інвалідам У.Г.А. та їх родинам. В міру росту і скріплення організації ширшає мета. Тепер уже поважна думака створити „Український Військовий Союз”, який об’єднував би організації бувших У.Г.А. у всіх краях, в яких вони існують. Такий Союз мав би ще ширші завдання, а саме: підготовку для стрічі майбутніх подій та заступати українських ветеранів на міжнародних з’їздах.

---

 Полковник Євген Коновалець серед членів УСГ в місті Вінніпег. Орієнтовно кінця 20-х років

---

В організації гуртуються військові без ріжниці військового степеня. Деякі гуртки мають членів і невійськових. Це молодь, яка сприймає програми й ідеї Стрілецьких Громад. З малих початків зросла Укр. Стрілецька Громада до поважної організації, сьогодні вона не тільки в Америці, але й в Европі, де живуть Українці. В липні 1929 р. було в Злучених Державах сім гуртків, а то Філядельфія, Нью-Йорк, Скрентон, Пітсбург, Бамфідл, Чікаго і Дітройт. Одні з них більші, а другі менші відділи. Найменше діяльні були гуртки в Пітсбургу і Бамфілді. У Канаді були Стрілецькі Громади у Винніпегу, Саскатуні, Едмонтоні, Форт Вільямі і Монтреалі. Стрілецькі Громади ще не об’єднані, хоч філядельфійський гурток виконує фактично функції централі, має зв’язок з деякими гуртками в Злучених Державах (Чікаго, Ню-Йорк, Скрентон), а навіть у Канаді (через Стрілецьку Громаду у Винніпегу) доволі живий і тісний зв’язок. Очевидно, що наслідком такої співпраці показалися кооперації. Тому йде праця в напрямі їх скріплення в будучині. Крім цього американська Стрілецька Громада удержує зв’язки з Союзом в Німеччині, яка видає свій періодичний журнал „Військовий Вістник”, далі з „Товариством Вояків Армії У.Н.Р.” у Франції (Париж), яке видає неперіодичний журнал „Військова Справа” та з військовими організаціями в Ч.С.Р.

Поза акцією в напрямі як найтіснішого об’єднання наразі поодиноких членів найважнішою справою Стр. Громади було забезпечення інвалідів. Іде про те, щоб інваліди могли мати забезпечення у виді постійної допомоги, а найтяжче ранені або бідні, щоб могли бути приміщені в домі інвалідів У.Г.А. По порадженню з канадськими відділами встановлено постійні збірки для інвалідів. Ці заходи мали додатний наслідок. В Америці по кінець квітня 1929 р. мала на ту ціль Стр. Громада 45575 дол., а в Канаді до 1929 р. суму 3.500 дол., а ще крім того вісті з 21 січня 1930 р. голова Стр. Громади в Саскатуні за 1929 р. понад 2.000 дол. Він пише, що незабаром одержить Укр. Т-во Доп. Інвалідам коло 5.000 дол. з Канади. Деякі Стр. Громади зложили поважні датки для „Рідної Школи” в Галичині (Філядельфія, Едмонтон, Винніпег) та обіцяли постійну увагу тій установі.

Чи канадські Стр. Громади активніші, що зібрали більше грошей на забезпечення інвалідів У.Г.А.? Як у кожній організації, так і в цій вислід залежить від одиниць. Вправді Канада має дуже щирі й рухливі одиниці, які виявляють свою діяльність старшиною честю (як Василишин, Топольницький у Винніпегу, Вол. Косар, Зеленін, Бубнюк, оба Рурки, др. Гузар у Саскатуні, П. Габчук у Монтреалі), але не менше щирі й активні в Злучених Державах (д-р Галан, Дубас, д-р Ом. Тарнавський, Д. Галичин, М. Ляхович, Я. Чир, д-р М. Мигуша, О. Лученко, С. Курилов). Причина високої ріжниці в зібраній сумі лежить у недостатній політичній централі в Канаді, яка об’єднувала б збірки на всі народні потреби, як це напр. робить „Об’єднання” в Злучених Державах.

Через те в Канаді кожна організація чи навіть особа може складати пожертви до збірок на ту чи іншу ціль, що вважає корисною, а в Злучених Державах це іде під тим оглядом інакше: нині дискусія між Стр. Громадами і „Об’єднанням”. Стрілецька Громада хотіла включити в діяльність „Об’єднання” все те, що має зв’язок з визвольною війною, „Об’єднання” же інтерес власному та загально народному вважає, що не може до цього допустити*(„Надії — зі Злучених Держав віддано більшу суму на удержання та допомогу інвалідам, як з Канади”).

Крім пропаганди та допомоги інвалідам вислала Філядельфійська Стр. Громада 160 дол. до Верховної Пластової Команди на висилку 16 дітей сиріт по загину У.Г.А. до літніх пластових таборів. Зорганізовано бюро інформації для заграниці для справ політичних протиукраїнських процесів та посередництво в розповсюдженні краєвих видань. На меті, осягнути українського видавця при одному з музеїв у Злучених Державах та закордонні бібліотеки, обчислено 5.000 дол. видатку.

Члени Стр. Громади по образованню це покінчені студенти, або інтелігентні робітники. Здавалося б, що огляди політичні американської еміграції до визвольних змагань народу, Стр. Громада повинна мати велику увагу, бо навіть послух. Однак так не є. Чому? Бо з одного боку її завдання входять у сферу інших організацій (а політичним напрямком), по друге члени Стр. Громад стоять осторонь від згаданої боротьби (т. зв. церковного файту, головно між гр. католиками та автокефальними Українцями), а її противники за неможливе та шкідливе. Приймаючи до відома це дивування в нашому понятті погляди деяких наших емігрантів, які криво дивляться на це**.

В вересні 1929 р. я мав нагоду стрінутися з поодинокими членами, але й згуртованою Стр. Громадою. Було це з нагоди стрілецького вечора у Філядельфії. Там були зібрані всі напрямки: від гетьманців до самостійників; були католики, православні і пресвітеріани; „Об’єднання” й „Оборонці”, ті що зі собою приятелюють і ті, які ішли проти себе мало не на ножі. Це знак, що десь глибоко в душах укріпилася любов та пошана до українського вояка, до його діла. В цьому саме значіння і будучність „Стрілецької Громади”.

Примітки

*В 1928 р., коли я вів у Злуч. Державах Делєгатуру «Рідної школи», я малощо не попав тихе – скажу – суперництво, яке існує між філадельфійською Стр. Громадою та "Об'єднанням". Іменно Стр. Громада прислала мені десь до Питсбурґа свою відозву з нагоди 1 листопада, з домаганням підписати її за Дєлєгатуру «Р. Ш», бо її підписали вже всі організації Америки. Я очевидно мусів відказатися від тої чести мотивуючи, що я не репрезентую американської організації, що не йшли зовсім під команду Стрілецької громади

**Деякі емігранти кплять в собі з тих інтилігентів, що працюють фізично, ба й пишуть до ґазети і ґазета це містить : добрий він – кажуть – інтилігент, 

бо любить природу й життя, що Ляхович працює на будучину фабрику меблів, коли вже декілька років в Америці й мусять робити в "шапі" чи на "фекторі", себто в робітні чи на фабриці. Дарма, що В. Коссар каже, що він фарми не лишить, бо любить природу й живе життя, що Ляхович прямо студіює для будочности фабрику меблів, що Глібчук чується так само добре й свобідно при прасованці убрань, як інжінір Куропась при продажі "ґазоліни" до авт.

Джерело : Ясмнчук. Л. Українські Стрілецькі Громади в Америці // Літопис Червоної Калини – ІІІ – 1930 р.