Історія України та світу

Наприкінці ХVІІІ століття відбувся Другий поділ Речі Посполитої, внаслідок якого до складу Російської імперії увійшли частину Білорусі, Київське, Брацлавське і Подільске воєводства та половину Волинського воєводства — разом 250 тис. км² і понад 3 млн жителів. Ці землі були багатонаціональні за своїм складом, але відсталі в політичному і соціально-економічному плані. Саме тому головною ідеєю польського національно-визвольного руху у ХІХ столітті було повернення собі незалежності у межах своїх колишніх історичних кордонів. Першою спробою відновлення польської державності вважається Листопадове повстання 1830-1831 яке було придушено російською владою. Після поразки Листопадового повстання 1830–1831 років Російська імперія остаточно ліквідувала автономні інститути Королівства Польського. Цар Микола І скасував Конституцію 1815 року, польську армію та сейм. Формально було оголошено так званий Органічний статут 1832 року, який начеб...

Буває часом що людський дух виявляє таку велику любов батьківщини і силу, що доконує прямо неімовірних подвигів – геройств, які мусять подивляти цілі віки поколінь і клонити перед ними з подивом і пошани своєї голови. Таких подвигів в бігу віків між иншими доконав передовсім грецький дух в боротьбі під Термопілями та український в бою під Крутами. Ось кілька слів про Термопілі а опісля про Крути. Ксеркс володар Малої Азії майже аж по Інд, Арабії, Єгипту і инших країв з міліоновою армією виправився на підбій Греції. Здавалось, що армія не побідима, бо до того часу ще ніхто з так великим військом нікуди не виправлявся. А сам Ксеркс був переконаний, що йому мусять повинуватися навіть сили природи і для того казав вибити геллєспонтське море батогами, коли воно підчас бурі знищило ним вибудований міст. Але непобідиму фізичну силу побідила сила духа. З одної сторони непроглядні маси азійських військ, а з другої 300 Спартан під проводом короля Лєоніда, 700 Теспійців та 400 Тебанців. Мала їх г...

Наш народ має великих національних героів в своій великострадній історіі і мало шанує іх. Правда, про деяких з них складені пісні та думи, але далеко не про всіх, і цього ще не досить, бо вся народня маса і раніш байдужно ставилась до ясно і памяти іх, а тепер то і цілком забула про те, що вони колись існували. Приходиться заздрити в цьому відношенню москвинам, котрі не тільки що возвели багато-декого в героі і історичні велетні, а навіть попридумували таких цілком міфичних осіб, як Сусанин… А ми тим часом, наприклад, про П. Сагайдачного маєм тільки згадку в пісні, що він «необачний» проміняв жінку на тютюн та люльку. Так не памятаєм і не умієм шанувати ми колишніх героів, так само не вмієм і сучасних. Але нехай минуле згладилось з памяти народу, нехай, припустимо, що ми, так би мовити, насильно забули про них, все велось до того, щоб ми забули навіть і хто ми, і значить в де-якій мірі можна ще пробачить народові цю байдужість до колишнього, але яке може бути оправдання націй байдужост...