Северин Наливайко: шлях від кривди до повстання

Северин Наливайко народився приблизно у 60-х роках 16 століття за різними відомостями у Кам'янці - Подільському Острозі та Гусятині (що знаходиться на Тернопільщині) адже там проживав батько, який був за різними джерелами був шевцем, *чинбарем, кушніром або як стверджують (та вважають правдоподібним) деякі джерела Наливайки належали до дрібного боярського роду остання версія говорить про те, що у нього була невелика садиба. Однак, це були часи коли активно знищували боярство як окремий стан були магнати і пани які за рахунок боярів округлювали свої маєтки. В таку ситуацію потрапив і батько Северина Наливайка під час розширення маєтку польського шляхтича Мартина Калиновського який дістав ці землі від польського короля на східному Поділлі (саме якраз в Гусятині), відняв у нього землю. А за опір панській сваволі так побив батька, що той невдовзі помер від ран. 

Після смерті батька його родина переїхала до старшого брата Дем'яна в місто Острог (брат був священником в надвірній церкві Констянтина Острозького). Початкову освіту ймовірно всього отримав у Гусятині а після смерті батька продовжив своє навчання вже в Острозькій академії, де йому допомогав старший брат і читати і писати, таким чином, окрім військової справи він був як згадував польський шляхтич Іоахім Бєльський талановитим козаком. 

Після того як він закінчив своє навчання він подався на Січ де він розпочав своє «козакування». Під час свого «козакування» Наливайко «набив руку» у боях проти турків і татарів де він познайомився з тактикою боїв та театром бойових дій. Військові вміння , які були набуті Северином Наливайком під час його козацьких походів привернули увагу князя Констянтина Констянтиновича Острозького. Князь запросив його на військову службу. Ким служив Наливайко невідомо, історична література подає що він служив сотником надвірного війська Острозького (власна охорона) 

---

Констянтин Констянович Острозький

---

Отже Северин Наливайко - був наближений до Констянтина Острозького, цьому доречі посприяв його брат Дем'ян якого Констянтин Констянтинович взяв трохи раніше. Наближеність Наливайка до князя Острозького дала йому можливість ознайомитися з політичними проблемами у Речі Посполитій - які в подальшому вплинули на Наливайка, так і на оцінку його дій сучасниками. 

Безсумнівно, служба на великого князя дала Наливайкові багато інформації та зв'язків у шляхетському колі. Наливайко справляв небуденне враження, підкоряв усіх своєю зовнішністю і вмінням триматися. 

Під час своєї військової служби він застає перше козацьку війну на чолі з Криштофом Косинським де Наливайко виступив у ролі ворога своїх недавніх соратників, брав участь битві під П'яткою проте навряд чи він воював проти козаків адже охорона виступала лише в країніх випадках. Під час битви він відправив протилежному таборі - запорожцям - Наливайко через своїх посланців заявив з цього приводу що «він знаходився на службі у київського воєводи ще раніше їхньої (козаків - іст.Укр.та світу) війни з останнім, коли ж непорозуміння, що виникли між ними, закінчилися війною, тоді вже його власна честь не дозволили йому полишити воєводу, свого пана, хліб якого він їв задовго перед тим і в службі якого знаходиться в даний час. Ось чому він був змушений воювати за нього з його ворогами». 

---

Криштоф Косинський

---

Після закінчення битви під П'яткою, Наливайко продовжив службу у князя Острозького. Проте події козацького руху, який не затихав до кінця 1593 року поминули його стороною. Адже боротьба бої йшли на Подніпров'ї а у Волині у маєтностей Острозького це не торкнулося. У 1593 році Османська імперія вторгнутись до Австрії. У похід мав вирушити і кримський хан, аби вдарити по Угорщині. Виникла небезпека великого походу татар через Україну. Польський уряд, не маючи змоги виставити достатнє кварцяне військо, видав універсали до східного магнатства та всіх охочих про створення «загонів самооборони». Тому у квітні 1594 року, відпросившись зі служби у князя Острозького, Наливайко організував 2,5-тисячний козацький загін та рушив із ним на брацлавське прикордоння, надіслав лист Яну Замойському про свою готовність узяти участь у виправі. Проте польний гетьман Станіслав Жолкевський був щодо козацтва настроєний скептично і не схотів узяти Наливайка на службу. 

Тоді, Наливайко вирішив розпочати свою діяльність як самостійний козацький ватажок, він вирушив у похід на Волощину. Він розбив татарський загін, захопив кілька тисяч коней і продовжив рух углиб території, вступивши у союз із запорожцями. Об’єднані сили здійснювали успішні напади на турецькі замки та укріплення. Наливайко разом із Лободою громив вороже військо в Паркaнах і брав участь у великих походах на Молдову та Придністров’я. Протягом 1594–1595 років козаки здобували й нищили такі міста, як Тягин, Аккерман(Білгород-Дністровський), Ізмаїл, Килію, а також спалили околиці Ясс, захопивши значні трофеї.

Повернувшись на українські землі, Наливайко продовжив активні дії. Він отримав підтримку брацлавських міщан, вступив у конфлікт із місцевою шляхтою та проводив контрибуційні походи на Волинь і Білорусь. Його загони захоплювали Слуцьк, Могилів, Бобруйськ, реквізували зброю, майно, збирали викупи та карали тих, кого він вважав винними у смерті свого батька особливо це торкнулося Мартина Калиновського. До Наливайка масово тікали селяни, міщани й козаки з інших загонів, що посилювало його вплив.

Зростання сили Наливайка та поширення непокори шляхті викликали занепокоєння польського уряду. Після завершення молдовських справ коронний гетьман Жолкевський рушив із сильним військом проти повстанців. Після серії боїв на Волині та Київщині козацькі сили змушені були відступати й опинилися в оточенні під Лубнами, у таборі Солониця. Облога тривала довго, умови ставали дедалі гіршими, і врешті-решт табір було зломлено.

Провідників повстання, включно із Северином Наливайком, взяли в полон. Старшин відвезли спершу до Львова, а потім до Варшави, де їх катували під час слідства. 11 квітня 1597 року Наливайка стратили — йому відрубали голову, а тіло четвертували. Попри трагічну долю, сучасники описували Наливайка як мужню, відважну й шляхетну людину, а його повстання стало однією з найяскравіших сторінок козацької історії.

Висновок 

Хоч його життя обірвалося трагічно, Наливайко назавжди увійшов в історію як мужній та незламний ватажок. Його повстання стало голосом тих, хто прагнув захисту своїх прав і гідності. Постать Наливайка й сьогодні нагадує про силу спротиву та незнищенне прагнення українців до свободи.

Пояснення 

*Чинбарство — це давнє українське ремесло, яке полягає в обробці тваринних шкур, щоб перетворити їх на шкіру для подальшого використання. 

---

Чинбарі фотографія початку ХХ століття

---

Список використаних джерел і літератури 

Антонович. М. Студії з часів Наливайка / Прага, 1941 р. вид. Видання Українського Історично - Філологічного товариства в Празі. 

Винар. Л. Северин Наливайко й революційних рух Брацлавського міщанства (1594 - 1596) // Розбудова держави. – 1957. – ч.20

Грушевський. М. Історія України-Руси. Том VII. Козацькі часи - до року 1625 р. / Київ, 1995 р. вид. Наукова думка

Горобець. В. Україна у складі Речі Посполитої // Русь «після Русі». Між короною і булавою. Українські землі від королівства Русі до Війська Запорозького /Авт. кол.: В. М. Горобець, М. М. Волощук, А. Г. Плахонін, Б. В. Черкас, К. Ю. Галушко. ‒ Х., 2016. Клуб сімейного дозвілля 

Доманицький. В. Причинок до істориї повстання Наливайка // Записки наукового товариства ім. Тараса Шевченка т. XI 

Крикун. М. Г. До історії повстання Северина Наливайка // Український археографічний щорічник. Вип. ІІ // П.С. Сохань (гол. ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1993. - 472 с.

Лепв'яко. С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні / Чернігів, 1996 р. вид. Сіверянська думка 

Лепв'яко. С. Северин / Симерій / Наливайко // Володарі гетьманської булави. Авт. передм. В. Смолій. – К.: Варта, 1994.

Лепв'яко. С. Северин Наливайко // Історія України в особах: Литовсько-Польська доба. / Авт. колектив: О. Дзюба, М. Довбищенко, Я. Ісаєвич, М. Кром, С. Лепявко, М. Назарук, Д. Наливайко, Є. Пшеничний, О. Русина (упоряд. і авт. передм.) та ін. — К., 1997 

Мишко. Д. І. Северин Наливайко / Київ, 1962 р. вид. Радянська школа 

Николайчик. Ф. Первыя козацкія движенія въ Речи Посполитой // Кіевская Старина. Том VIII. 1884.

Плохій. С. Наливайкова віра : Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні / Київ, 2008 р. вид. Критика 

Сас. П. Політичний проект Северина Наливайка 1596 р. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: матеріали Четвертих Всеукраїнських історичних читань. — Київ; Черкаси, 1994.