Іван Богун : полководець, дипломат, оборонець державності
Іван Богун народився достеменно, невідомо в якому році, є припущення що він народився у 1608 році походив він як вважають історики з дрібної шляхти які "прийшли з Литви" та оселились у селі Бубнів що знаходиться на Черкащині, деякі вважають що він походив з православного роду Федоровичів через що, інколи ототожнюють Івана Федоровича що то є, Іван Богун.
Про його дитинство, освіту нажаль нічого невідомо. Молоді роки ймовірно всього провів у Дикому Полі на Північному Дінці у пошуках здобичі. Побутує версія, що починаючи з 1641 року Іван Богун почав свої «Азовські сидіння», коли донські козаки разом з «низовиками» героїчно обороняли Азов від турецьких військ Азов де було відбито 24 атаки з загальними втратами 70 тисяч осіб (при загальній кількості 240 тис. осіб). Подалі Богун протистояв кримським татарам на Боровському перевозі через Північний Донець. Далі наводяться унікальні свідчення сучасників - «черканеш» Степана (Стеньки), який служив у прикордонному місті Валуйках, та Тимофія Остаф'єва, котрий перебував на російській військовій службі. За їх даними, Іван Богун на початку 40-х років служив польському королю й отримував звичайну для реєстровця платню. 20 травня 1643 р. джерела зафіксували військову сутичку між російським загоном на чолі з Василем Струковим, посланим «для поиску над крымскими татары» з Воронежа на Дон, і кінними «черкасами»* в кількості 200 чол. з «старейшиною» Іваном Богуном та Федьком у районі Козацького перевозу. Після того запорожці перейшли Північний Донець, побували на р. Міус, звідти відправилися у «Литву». В 1644-1645 рр. Богун повернувся на береги Північного Донця, після того взяв участь у походах проти татар.
Краєвид на річку Міус
---
У 1648 році приєднався до повстання під проводом Богдана Хмельницького, після того як гетьман домовився з донськими козаками про спільний виступ проти поляків. Перша згадка Богуна як людину, як полководця датується аж жовтнем 1648 року під час облоги Львова, також, під час облоги Львова, історик Михайло Грушевський стверджує що Богун аргументував Хмельницькому завоювати території аж до Вісли. У 1649 році було підписано Зборівську угоду, згідно з цією угодою, територія центральної та північної України (включаючи Стародубщину) отримали незалежність та переходять під контроль козаків, на чолі цієї держави, став Богдан Хмельницький розпочинається етап, розбудови державності.
Івана Богуна за його заслуги на полі битви було призначено як полковника Вінницького та Кальницького полку де йому було доручено обороняти західні кордони від поляків. Мирні часи були не довгим, у 1651 році розпочалася нова війна між Річчю Посполитою та Гетьманату. Спочатку захопили поляки на чолі з коронним гетьманом Мартином Калиновським село Красне та місто Бар, оборонець був Данило Нечай він не втримав оборону та відступив до Вінниці де «у монастирі закрився був Богун». Він напротязі дев'яти днів відбивав атаки польського війська тільки після прибуття підмоги на чолі осавула Демка Хмельницького козаки відтіснили Калиновського до Польщі. Потім, була героїчна перемога у Кам'янці - Подільському
Проте, по справжньому повною мірою розкрила полководницький талант Івана Богуна Берестейська битва. Хоч битва стала справжнім фіаско для козаків саме завдяки Богунові був розроблений тактичний відступ, розуміючи що битва програна він відправив до королівського табору посланців із заявою про те, що козаки погоджуються пристати на всі висунені королем умови. Така зміна настроїв не могла не насторожити короля та його оточення, для обговорення цієї ситуації була скликана нарада. Користуючись такою легкою збентеженістю польського командування, по збудованих козаками вночі з опанчів, возів, войлоків і наметів трьох мостах через Пляшівку Іван Богун вдосвіта 10 липня з двома тисячами кінноти і двома гарматами перейшов за переправу. Саме за допомогою такого хитрого тактичного маневрву, вдалося зберегти основний кістяк козацького війська.
Після невдачі у Берестейській битві. Іван Богун проявив себе як ще дипломат, так під час перемовин щодо миру, так завдяки перемовинам вдалося заключити Білоцерківський договір який був тяжким для України, адже повертав владу поляків на територію України та зменшував реєстрове козацтво. З іншого боку, давало перепочинок українському війську, необхідний для підготовки до подальшої боротьби. Про додержання умов договору не могло бути й мови. Умови Білоцерківського договору викликали величезне незадоволення і протест народних мас. Польську шляхту і магнатів, які намагалися повернутися до своїх маєтків, зустрічали повсталі селяни із зброєю в руках.
Як свідчать польські джерела, у той період, принаймні напередодні підписання угоди, Іван Богун на чолі п’ятнадцятитисячного загону знаходився в Білій Церкві. Проте його підпис під договором відсутній. Очевидно через те, що ця угода звела фактично нанівець попередні суспільно-політичні й економічні здобутки повсталого люду.
У травні 1652 року Іван Богун прийняв участь у бої під Батогом де було розбито війська Калиновського. У наступному році ви активно приймав участь у всіх битвах особливо, він приймав участь у "Молдавському поході" Тимоша Хмельницького у якому загинув останній активно боровся з татарами. Наприкінці 1653 року та протягом 1654—1655 років кальницький полковник практично безперервно вів бойові дії проти коронної армії та татарських загонів на Брацлавщині та Уманщині.
У 1655 році Іван Богун вписав ще одну героїчну сторінку в історії визвольної війни, керуючи обороною Умані, яку не вдалось взяти полякам. Він так укріпив цю фортецю (місто було оточене високими валами і глибокими ровами, і щоб вали були неприступними, Богун звелів облити їх водою, перетворивши на слизькі крижані гори), що воєначальники Речі Посполитої порівнювали її з голландською Бредою, що вважалася зразком військово-інженерної майстерності.
У 1655 році Річ Посполита робить ще одну спробу оволодіти українськими землями. Військо Речі Посполитої оточило Богуна в містечку Охматів та кинулося навперейми Хмельницькому та полкові московитів, яким командував воєвода Шереметєв. Перевага була на боці поляків — вони відтіснили українців і московитів від Охматова, проте ті, оговтавшись, почали відновлювати втрачені позиції. Ось так, з перемінним успіхом тривала битва.
А доля цієї битви вкотре вирішилась Богуном. Знаний майстер прориву, він зумів вийти з облоги. А на ранок поляки, що рушили на Хмельницького, з подивом зауважили: його військо побільшало і завзято гріється, ладнаючи бруствери із замерзлих на полі бою. А щодо ідеї спорудження на «дрижиполі» такого валу, то Іван Богун загадав свій досвід оборони Умані. Здолати цього валу поляки так і не змогли. Тому армії відступили, не зазнавши ні поразки, ні перемоги.
Іван Богун у 1656 році не присягнув на вірність Московському царю після підписанням гетьманом Хмельницьким Переяславську раду він увійшов та склав антимосковську опозицію. У грудні 1656 року Богун, як один із керівників козацького корпусу під командою наказного гетьмана Антона Ждановича, вирушив у похід проти військ Речі Посполитої. Українські війська разом із союзними арміями Семиграддя (або Трансильванії) та Швеції протягом першої половини 1657 року пройшли Західною Україною та Річчю Посполитою, здобувши при цьому Краків, Берестя та Варшаву, але в кінцевому рахунку соромно, без наказу, змушені були відступити в Україну влітку 1657 року. Хмельницький збирався скарати на горло всіх очільників-дезертирів, проте через упокоєння не встиг те реалізувати. Регент Виговський те їм вибачив, що зумовило надалі його підтримку Ждановичем та Богуном.
Після смерті Богдана Хмельницького, він продовжував виконувати обов'язки Кальницького полковника при гетьманах Івану Виговському та Юрію Хмельницькому (останньому допоміг зробити переворот) він підтримував їхню антимосковську політику, однак він не підтримував їхнє зближення з Варшавою та Стамбулем, через що, він пішов опозицію.
Наприкінці 1662 року Богун був заарештований поляками. Проте невдовзі його врятував Павло Тетеря, який просив польського короля відпустити славетного полковника з фортеці Марієнбург (бо той, збирав впливових людей задля реалізації свого плану щодо об'єднання України під булавою Тетері). Ян Казимир погодився в обмін на обіцянку останнього брати участь у поході на Лівобережжя, який мав на меті об'єднати обидва береги під владою Тетері.
З перших днів походу Богун намагався завдати шкоди полякам і зірвати їхні плани. Лівобережні міста охоче здавалися Богуну і завдяки цьому не були зруйновані. Не маючи достатньо сил, поляки не залишали в містах свої гарнізони, і коли коронні війська в січні 1664 року обложили Глухів — останнє місто перед московським кордоном — то на всій «підкореній території» спалахнуло повстання. Під час облоги Глухова Іван Богун діяв безстрашно. Як члену військової ради, йому були відомі всі задуми поляків. Пізніше польський хроніст Іоаким Єрлич з люттю писав, що Богун повідомляв захисникам Глухова про час штурму, показував найзручніші місця для вилазок, передавав порох тощо. Облога Глухова, хоча й тривала (майже місяць), не зломила захисників. За цей час Лівобережний гетьман Іван Брюховецький встиг зібрати військо і разом з військом царського воєводи Григорія Ромодановського наблизитися до позицій поляків. У Богуна виник новий задум: він домовився з Ромодановським, що під час битви з польським військом він вдарить зі своїми козаками в тил полякам.
Внаслідок чого, був звинувачений у тому, що перейшов на бік ворогів короля, був вбитий шляхтою 27 лютого під Новгородом-Сіверським.
Висновок
Життєвий шлях Івана Богуна — це приклад незламної відданості українській справі. Він проявив себе як блискучий полководець у багатьох битвах, майстер оборони й проривів, мудрий дипломат і незгладимий противник будь-якого поневолення України. Його дії неодноразово рятували козацьке військо від знищення, а міста — від руйнування. В останні роки життя Богун залишився вірним своїм принципам: виступав проти московського та польського диктату й підтримував боротьбу за соборність українських земель. Загинувши від зради, він увійшов в історію як символ честі, мужності й непохитності козацького духу.
Пояснення
*Черкаси або черкаські люди - назва українців та запорозьких козаків в Московському царстві починаючи з 15 ст. й до Переяславської Ради 1654 року.
Антонович. В. Коротка історія Козаччини / Вінніпег - Давфін, 1971 р. вид. Українська Вільна Академія Наук
Гуржій. О. Іван Богун //ред. Смолій. В. Полководці Війська Запорозького. Історичні портрети. Книга 1 / Київ, 1998 р. вид. KM Academia
Газін. В. Гетьман Павло Тетеря. Соціально - політичний портрет / Кам'янець-Подільський 2007 р. вид. Аксіома
Колодзінський - Гузар. М. Полковник Іван Богун. Історичний нарис / Прага, 1941 р. вид.
Коляда. І, Борчук. С, Ільницький. І. Іван Богун / Харків, 2021 р. вид. Фоліо
Крип'якевич. І. Богдан Хмельницький / Львів, 1990 р. вид. Світ
Казьмирчук. Г, Казьмирчук. М. Кальницький козацький полк (1648 - 1711 рр.) / Київ, 2011 р. вид. Логос
Кривошея. В. Козацька еліта Гетьманщини. / Київ, 2008 р. вид. ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, .
Савчук. Н. О. Українська держава за гетьманування Ю. Хмельницького (1659 - поч. 1663 рр.) / Кам'янець - Подільський, 2001 р. вид. Каліграф
Яковлева. Т. Іван Богун - Федорович // Київська старовина вересень - жовтень 1992 року
Комментарии
Отправить комментарий