Лесь Курбас — новатор, який заплатив високою ціною
Лесь Курбас або Олександр Зенон-Курбас народився 25 лютого 1887 року у місті Самбір що знаходиться на Львівщині у родині акторів Степана та Ванди Курбасів. Степан був сином священика Івана Пилиповича який не поділяв погляди свого сина щодо театру аргументуючи тим, що театр це вічна бідність, проте, Степан проігнорував волю батька стати священником і після закінчення Бережанської гімназії, він у 1884 році подається до театру «Руська Бесіда» внаслідок чого, він викликав гнів батька. Мати натомість була донькою дрібного службовця з Чернівців, який в свій час долучився до будівництва Коломийської народної початкової школи, закінчила Коломийську гімназію. Ванда також проти волі батьків вирішила присвятити себе театру, так у 1885 році її прийняли до театру «Руська бесіда» де з її майбутнім чоловіком зав'язався роман так народився Лесь Курбас.
Після народження дитини, його батьки сподівалися що налагодяться стосунки з їхніми батьками. Однак, цього не трапилося батько Степана, так і не зміг простити свого сина що навіть не приїхав щоб хрестити свого внука, натомість його мати підтримувала таємно молоду родину фінансово. Леся Курбаса було хрещено у Перемишлі 8 січня 1888 року.
Дитинство Леся Курбаса пройшло у постійних театральних подорожах де він "дихав" театральним повітрям, виховувався за лаштунками. Згодом, коли він підріс він вже розпочав свою акторську кар'єру він почав грати невеликі епізодичні ролі. Початкову освіту він отримав переїжджаючи з міста в місто з батьками і театром, з книгами під пахвою. Як згадує його шкільний і студентський товариш Хома Водяний, книги і зошити йому купили і вчився на початку він сам — з матір’ю, батько у ці справи ніколи не втручався.
В той самий час, подобрішав дідусь Пилип Іванович забрав його вперше до себе на канікули так, декілька років Лесь Курбас жив у селі Старому Скалаті декілька років де він відвідував початкову школу. Під час проживання у діда був старий рояль, і за ним нерідко можна було побачити Леся з матір’ю. То були перші уроки музики майбутнього актора. Усе життя він полюбляв імпровізувати на фортеп’яно на теми улюблених класичних творів. У книжкових шафах діда зберігалась унікальна фамільна бібліотека. Згодом Лесь сам збиратиме потрібні й улюблені книги у власній бібліотеці. З молодшим братом Нестором і дітьми акторів «Руської бесіди» він розігрував вистави для дітей...
У 1900 році Лесь Курбас стає учнем тернопільської гімназії Франца-Йосифа. Зазначу, що тернопільська гімназія була класичним навчальним закладом, де окрім предметів (історії, географії, математики, фізики, пропедевтики), особлива увага приділялася вивченню мов — латинської, давньогрецької, німецької, польської. Нічого спільного із сучасною середньою загальноосвітньою школою.
Чи ж доводиться дивуватися, що в майбутньому Курбас залюбки і з нагоди подальшої постановки вільно перекладав п’єси з німецької, польської, англійської... Також, Курбас починає пробувати себе в ролі письменника, так у 1906 році до ЛНВ (Літературно - Науковий Вісник) що виходив під редакцією Івана Франка надійшли перші літературні дописи Курбаса під псевдонімом Зенон Мислевич «В гарячці», а за рік оповідання «Син».
У 1907 році він закінчив гімназію та вступив до Віденського університету на філософський факультет, на його улюблену германістику та славістику, у Відні він пробував лише один рік, але встиг познайомитися з видатним філософом та видатним консультантом акторського мистецтва Анрі Берґсон який справив на Курбаса великий вплив. Познайомився він з європейською сценою у якому дозволялося проявляти емоції і темперамент на сцені.
В наступному році йому прийшлося перевестись до Львова через те, що помер його батько він хотів бути ближче до його родини. Перевівся він на філософський факультет. Перший рік його навчання минув на театральній сцені. Так, він вперше виступив на аматорському гуртку товариства «Сокіл». Невідомо в якій саме виставі він виступив однак, преса про нього в перший раз заговорила у виставі «Псотник» Августа Коцебу. У 1909 році Курбас спробував себе у ролі режисера так у театральному гуртку який він сам і організував свого рідного університету він поставив п'єсу «Євреї» російського письменника Євгена Чірікова, окрім того що він був режисером, він ще й сам грав в ній роль Нахмана єврея. Це був успіх, рецензії були схвальними і це стимулювало Курбаса працювати в тому напрямку, він хотів поставити виставу «Молодість» Макса Гальбе власному перекладі, але нажаль цього не трапилося через арешт.
У той час, у Львові відбулися протести студентів за український університет в якому загинув студентський діяч Адам Коцко. Через декілька днів відбулася ще акція протесту, і тоді, поліція почала арешти студентів серед цих студентів заарештували і Курбаса. Згодом його звільнили з в'язниці але його виключили з університету без права на повернення на навчання. У 1912 році він познайомився з Гнатом Хоткевичем (бандуристом та громадським діячем з Харкова) який заснував «Гуцульський театр», Курбас довго не думаючи пішов саме туди. Подорожував по всій Галичині, після від'їзду Хоткевича до Києва, Курбас за допомогою зв'язків повернувся до театру «Руська Бесіда» де працював (з перервами) до 1914 року. Під час Першої світової війни (та окупації) театр працював та ставилися вистави, він дебютував у ролі татарина Ґірея у п'єсі Михайла Старицького «Маруся Богуславка» і вже в першому виступі полонив глядачів культурою гри, інтилегетністю та інтелектуальністю. Вподальшому він грав не тільки головні ролі, а й ще грав другорядні ролі
У 1915 році заснував у Тернополі перший стаціонарний український професійний театр «Тернопільські театральні вечори». Життя Леся Курбаса тісно перепліталося з Тернопіллям. Першою виставою яка відкрилася 31 жовтня 1915 року стала «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, який був зрежисований Курбасом та він зіграв там роль Виборного. У 1916 році він переїхав до Києва де він був запрошений до театру корифеїв Миколи Садовського. Він грав багато різних ролей, серед вистав можу зазначити «Мазепа» Юліуша Словацького, «Виразна людина» Сергія Волконського, «Украдене щастя» Івана Франка та інші.
Після цього, йому вже хотілося чогось більшого, тоді він покидає театр і починає працювати над заснуванням нового театру. 16 травня 1916 року Курбас відкриває студію молодих акторів з якого виріс «Молодий театр» до команди Курбаса приєднуються актори Йона Шевченко і Степан Бондарчук. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів — з них Молодий український театр, в Одесі співорганізатором 1918 був Гаврило Гловацький.
У 1917 році з початком революції Курбас почав відігравати помітну роль у реформуванні театру так, він приступає до програми реформування українського театру насамперед як громадський діяч. Події розвивалися стрімко. 12 березня 1917 року він виступає на перших вільних зборах українських театральних діячів Києва з пропозицією про скликання театральної наради. Його обирають секретарем організаційного комітету та відповідальним секретарем редколегії новоствореного часопису «Театральні вісті». 1 квітня виходить перший номер часопису, де було надруковано низку статей та перекладів Курбаса.
24 квітня при Центральній Раді було засновано Комітет національного театру, головою якого обрано Володимира Винниченка, а членами комітету стали Михайло Грушевський, Сергій Черкасенко, Людмила Старицька-Черняхівська, Олександр Олесь, Микола Вороний, Дмитро Антонович, Іван Мар’яненко, Марія Старицька, Василь Кричевський і, звичайно, Лесь Курбас. Головним своїм завданням Комітет вважав допомогу Центральній Раді утворити міністерство культури, яке б мало організувати по всіх великих містах України театральні трупи, хори, музеї, художні майстерні та школи. Та першим своїм завданням Комітет вважав створення Національного театру у приміщенні Троїцького народного дому у Києві. 20 і 21 травня були оголошені днями Українського національного фонду. Влаштовувались мітинги, концерти, вистави, гроші від яких надходили у розпорядження Центральної Ради на утворення Національного фонду. У рамках цих днів Незалежна театральна студія Леся Курбаса показала виставу «Базар» Володимира Винниченка. Це було першим публічним виступом студії, яка, не маючи ще програмної вистави, не декларувала себе як театр, а лише як «група молоді». Касовий збір від цієї вистави був переданий до Національного фонду.
У 1919 році працював режисером Київського оперного театру «Музична драма».
Влітку 1920 року Лесь Курбас зібрав своїх найкращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру імені Шевченка, й під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) група почала своє турне по містах Київщини. Спочатку осіли в Білій Церкві, потім в Умані. На цей час театр був одним із відділів 45-ї стрілецької дивізії РСЧА.
Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні.
У 1926 році театр «Березіль» починає працювати в Харкові під керівництвом Леська Курбаса у співпраці з Миколою Кулішем. Вистави театру руйнували радянські політичні та світоглядні догми, пропагуючи новаторські ідеї. Курбас захоплювався філософією, зокрема Ніцше та Брандесом, що надихало його на новаторство у театрі.
Феномен «Березоля» полягав у поєднанні майстерності з високою культурністю та прагненням до постійного самовдосконалення. Театр був не лише місцем виступів, а й навчання, де читали лекції з античної філософії, історії світового театру, мистецтва. Курбас вважав театр місцем впливу на суспільство, формування світогляду та національної свідомості.
Майстерність і новаторство Курбаса зробили «Березіль» світовим явищем, хоча через ізоляцію у Радянському Союзі він не міг широко гастролювати. Театр формував громадську свідомість, прагнучи підняти український театр на світовий рівень і борючись із провінційністю.
Лесь Курбас у 1933 році
---
Через репресії у 1933-1934 роках Курбас був заарештований, засуджений і ув'язнений, а у 1937 році розстріляний у Сандармоху. Після його смерті театр зазнав занепаду, але з часом почав відновлюватися. Курбас заклав метод «Перетворення», що ставив за мету перетворювати реальність через сценічне мистецтво.
Висновок
Лесь Курбас був визначною постаттю українського театру, який своєю творчістю і ідеями сприяв реформуванню та піднесенню національного культурного життя. Його життєвий шлях і професійна діяльність відображають глибоку прихильність до мистецтва, інноваційність у підходах до театру та прагнення формувати громадську свідомість через сценічне мистецтво. Однак, його революційний підхід і боротьба за незалежність українського театру зазнали жорстких репресій у радянські часи, що призвело до його трагічної загибелі. Попри це, ідеї Курбаса та засади його театральної методології залишилися важливим спадком для української культури і продовжують впливати на сучасне театральне мистецтво.
Брюховецька. Л. Лесь Курбас і українське кіно // Життя і творчість Леся Курбаса / упор. наук. ред. Богдан Козак. - Львів; Київ; Харків : Літопис, 2012 р.
Вовк. К. Лесь Курбас та його театр «Березіль». У чому феномен? // інтернет - ресурс «Свідомі»
Коломієць. Р. Лесь Курбас / Харків, 2018 р. вид. Факт
Котубей - Геруцька. О. Шість театрів, вісім мов і одна куля в грудях : Історія життя неперевершеного Леся Курбаса // інтернет - ресурс «Суспільне культура»
Смірашевська. С. Внесок Леся Курбаса у театральне мистецтво Тернопілля // інтернет - ресурс «Ternopil trend»
Єрмакова. Н. Березільська культура. Історія, досвід / Київ, 2012 р. вид. Фенікс
Пилипчук. Р. Театральні реформатори : Станіслава Висоцька і Лесь Курбас // Життя і творчість Леся Курбаса / упор. наук. ред. Богдан Козак. - Львів; Київ; Харків : Літопис, 2012 р.
Ревуцький. В. Лесь Курбас і театр // Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників, – документи / упор. Осип Зінкевич. - Балтимор – Торонто, 1989 р.
Фомиця. Т. О. Лесь Курбас. Від Корифеїв до Авангарду. У 2-х томах. Том 1 / Суми, 2025 вид. ТОВ «Коллаж - Принт»
Комментарии
Отправить комментарий