Дивізія «Галичина» суперечлива сторінка у військовій історії України

1942 рік, тривав як рік з початку німецько-радянської війни яка повинна була ознаменувати кінець більшовицькому режиму на території, німецька армія яка таки не досягла цілей та потерпіла фіаско під Москвою. Війна почала вимагати все більше і більше людей на фронт. Відчувався дефіцит кадрів у Вермахті та Ваффен-СС щоб закрити проблеми з людьми пропонувалося створити на всіх окупованих нацистами територій іноземні формування, особливо піднімалося питання у Берліні утворення великих слов'янських формувань. Однак, Гітлер відхилював ці питання так як, він вважав що «Найдурніше, що можна зробити на окупованих територіях – це видати підкореним народам, зброю». Тим не менше, під тиском обставин що складалися, Гітлер почалися кроки до  створення дивізій. Спочатку було утворено допоміжні сили вони були утворені з радянських військовополонених у формі нового підрозділу так званих «допоміжних добровольців» та охоронні батальйони. 

Еволюція в поглядах щодо початків формування дивізія Галичина починається з  формуванням у різних підрозділів з числа українців  у складі Вермахту яке було загально окреслено як Українське Визвольне Військо (УВВ). У лютому 1942 року губернатором Краківського генерал - губернаторства став Отто Вехтер який бажав повернути німецькі та австрійські впливи на територію Галичини так як, на його думку Галичина повинна займати «особливе місце в системі німецької окупаційної політики» так як, Галичина перебувала під управлінням Габсбургів на протязі 150 років. Тоді він почав обстоювати питання щодо утворення дивізії. Тоді Вехтер подав проєкт бойового з'єднання щоб сприяло захисту, що сприяло захистові у Берліні «окремого статусу» галицьокго регіону. Він виступив із концепцією оформлення цього з'єднання у формі стрілецької добровольчої дивізії. 

---

Отто Вехтер

---

Усвідомлюючи, що нова дивізія не матиме належних військових частин такого типу 20 000 добровольців без допомоги українців, Вехтер не уявляв її створення без допомоги українців, Вехтер не уявляв її створення без їх сприяння. Тому, він звернувся до голови Українського Центрального Комітету (УЦК) Володимира Кубійовича з проханням підтримати його ідею. Кубійович підтримав ідею щодо утворення української дивізії у складі Вермахту однак, були висунуті вимоги від УЦК такі як : 

----------------------

1) Українська дивізія повинна тільки використовуватися для боротьби з Радянським Союзом; 

2) назви та відзнаки мають бути українськими;

3) дивізія повинна стати частиною Вермахту; 

4) старшинський склад повинен бути українським; 

5) у майбутньому дивізія повинна стати частиною українською армії; 

6) релігійне опікунство; 

7) сім'ї отримують матеріальне забезпечення. 

----------------------

З такими вимогами Вехтер поїхав до Берліна для перемовин з вищим керівництвом Берліна де велися довгі дискусії щодо утворення, йому дозволили формування однієї добровольчої  Дивізії під назвою «Галичина» водночас Гіммлер наголосив, що використання слово «Україна», «українець», «український» заборонено а дозволено називатися «галичанами». Звичайно що про незалежність України не йшла мова. 

Попри такі обмеження Вехтер був задоволений. 28 квітня 1943 року генерал-губернатор Вехтер урочисто оголосив про створення Дивізії. Головою Військової Управи став галичанин німецького походження, який воював в УГА Альфред Бізанц, заступником став теж німець та колишній вояка УГА Северин Байґерт. Почесним головою Військової Управи став генерал - чотар УГА Віктор Курманович. Набір проходив в травні-червні 1943 року в Галичині, Перемишлі, яка входила до Генерального губернаторства та Лемківщини окрім цього, зголошувалися до Галичини колишні офіцери армії УНР, ЗУНР та Гетьманату Скоропадського. В німецькому донесенні наголошувалося, що добровольців зголосилося приблизно 82 тисячі, пройшло медичне обстеження 52 тисячі і тільки 11 тис. було направлено у вишкільні табори. 

---

Добровольці проходять ВЛК 

---

Що стосується реакції на утворення дивізії серед великих політичних сил українських та української діаспори, то обидві гілки ОУН засудили утворення Дивізії. Провід ОУН (б) засудив створення Дивізії назвав її створення «шкідливий політичний проект, який не буде служити українським інтересам, що українці знову опиняться між молотом і кувалдою.», натомість, позитивно відреагували на створення дивізії більшість гетьманці - державників вони заявили що, це вияв патріотизму та можливість вибороти українську державність. Внаслідок чого, у гетьманському тижневику «Українська Дійсність» що знаходився у Празі друкували статті з закликом підтримувати дивізію та вступати до її лав. 

Вишколи проходили на території Німеччини а саме в місті Гайделяґер і Нойгам­мер, згодом різні категорії вояків були направлені на фахові ви­школи й підстаршин школи вермахту й військ СС у Чехії, Франції, Нідерландах.

Після проходження вишколу у серпні 1943 року відбулася присяга на вірність ідеалам боротьби проти більшовизму для визволе­н­ня українського народу й своєї батьківщини і на виявле­н­ня без­умовного послуху Верховному головнокомандувачеві німецьких Збройних Сил Адольфу Гітлеру. На від­міну від інших формацій військ СС, на комірах і рукавах уніформи вояків дивізії «Галичина» замість срібних блискавок давньонім. бога Тора були традиц. галицькі емблеми: срібний лев на чорному тлі й жовтий лев на синьому тлі. У грудні того ж 1943 року вийшов перший номер «До перемоги». У лютому 1944 року було виділено 2 тис. вояків з яких сформували бойову групу «Баєрсдорф» яка боролася проти Армії Крайової та червоних партизан у Галичині, Холмщині та Підляшшя. 

Першим бойовим хрещенням для Дивізії стала битва за Броди (яка проходила з 17 - 22 липня) було направлено 11 тисяч дивізійників на боротьбу з більшовиками, під час битви 7 тис. дивізійників потрапили у котел, половина загинула, поранена та потрапила у полон до радянських військ. Частина Дивізійників перейшла до лав УПА під назвою «Дружинники» яка боролася в лісах Бродівщини. Внаслідок важких втрат відведена на від­починок і переформування.

---

Кулеметники «Галичина» під час битви за Броди 

---

З вересня Дивізійники були переведені до території Словаччини де воювали придушували словацьке повстання, та воювали проти місцевих червоних партизан.  У січні 1945 року штаб дивізії було переведено до Словаччини до міста Жіліни. В той період і до березня 1945 року Дивізійники воювали проти югославських партизанів у Словенії а квітні 1945 — зайняла оборону в районі м. Ґрац (Австрія). Після капітуляції Німеччини більша частина 1-ї Укр. дивізії УНА (змінила свою назву у квітні 1945 року) , була інтернована в Італії, частина — в Австрії. Всупереч вимогам уряду СРСР пере­дати її особовий склад, інтерновані вояки дивізії були вивезені до Великої Британії, а 1947 — звільнені з таборів. Де багато з них, розпорошилися по всьому світові. 

Висновок

Дивізія «Галичина» постала як результат складного переплетіння німецьких воєнних потреб, політики генерал-губернатора Вехтера та прагнень частини українців використати будь-яку нагоду для боротьби проти більшовизму й утвердження власних інтересів. Попри обмеження й відмову німецької влади визнати український характер формування, до лав дивізії зголосилися тисячі добровольців, що свідчило про надії на відродження українських збройних сил. Її бойовий шлях був коротким і трагічним: від важких втрат під Бродами до боїв у Словаччині, Словенії й Австрії. Після поразки Німеччини дивізійники уникли радянських репресій і розпорошилися по світу, залишивши по собі складну й неоднозначну спадщину, яка поєднує ідею українського визвольного прагнення з використанням його чужими імперськими інтересами.

Список використаних джерел і літератури

Аббот. П. Українські армії 1914-55 р. / Оксфорд, 2004 р. вид. «Osprey Publishing»

Боляновський. А. Дивізія «Галичина». Історія / Львів, 2002 р. вид. Львівський національний університет імені Івана Франка 

Воробець. М. Спогади дивізійника з Лемківщини / Львів, 2009 р. вид. Євросвіт 

Верига. В. Дорогами Другої світової війни дивізія «Галичина» / Торонто, 1980 р. вид. Новий Шлях 

Гайке. В. - Д. Українська дивізія «Галичина». Історія формування і бойових дій у 1943 - 1945 рр. / Торонто - Париж - Мюнхен, 1970 р. вид. Накладом Братства кол.Вояків1-ої Української Дивізії УНА

Гнип. І., Гнип. Л. За що боролися українці в рядах німецьких збройних сил? (На основі спогадів Степана Мовчана) // ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ МЕРИДІАН. ЕЛЕКТРОННИЙ НАУКОВИЙ ФАХОВИЙ ЖУРНАЛ. Випуск 4 (10) 

Гавришко. М. Дивізія Ваффен СС «Галичина»: манівці героїзації // інтернет - ресурс «Спільне» 

Ідзьо. В. Австрійський полк «Українські Січові Стрільці» (1914 - 1918), німецька дивізія «Галичина» (1943 - 1945) - військові бойові формування з українців у часи першої та другої світових воєн та її участь в українському державотворенні у першій половині ХХ століття / Львів, 2006 р. вид. Університет «Львівський Ставропіон» 

Колісник. Р. Військова управа та українська дивізія «Галичина» / Торонто, 1990 р. вид. Накладом Братства колишніх вояків 1-ої Української Дивізії УНА 

Кущинський. А. Як ставились гетьманці до дивізії «Галичина» // Вісті Комбатанта – 1985 р. – ч. 3 

Кентій. А. Галицька дивізія // Енциклопедія Сучасної України 

Крохмалюк. Р. Заграва на Сході / Заграва на Сході. Спогади й документи з праці у військовій управі "Галичина" в 1943 - 1945 рр. / Торонто - Нью-Йорк, 1978 рік, вид. Накладом Братства кол. Вояків І-ої Української Дивізії УНА 

Паньківський. К. Військові справи дивізії «Галичина» // Українська Дивізія «Галичина». Історико-публістичний збірник. упор. Михайло Слабощинський / Київ,  2008 р. вид. Ярославів Вал 

Сірський. В. УПА й дивізія "Галичина" факти й фантазія / Канада, 2000 р. вид. Накладом автора 

Терещук. Г. 75 років тому була створена дивізія «Галичина» // інтернет - ресурс «Радіо Свобода» 

Шпігель. М. 14-та дивізія Ваффен-СС «Галичина» під час придушення повстання в Центральній Словаччині (1944). / Ružomberok, 2009 р. вид. Historia nostra