Українське життя на Донбасі була ще до початку німецько-радянської війни, ще у 20-х років вже за доби радянської влади відбулося певне українське відродження в вигляді заходів українізації та створення осередків «Просвіти» та утворення парафій УАПЦ, також не оминули і процес українізації, так у 1927 році з метою українізації Донбасу в Мар’їнку було переведено Пирятинський педагогічний технікум. Але з початку згортання українізації та початку Голодомору Донбас зазнав русифікаторської політики доволі швидко
Спроба ОУН встановити підпілля на території Донбасі була ще на початку 30-х років так, до ОУН примкнулися і деякі жителі Донецької області і керівництво ОУН активно просувало їх однак, через репресії зі сторони НКВС було заарештовано членів ОУН був заарештований житель міста Бахмут Микола Заєць, колишній вояк УГА який був завербований ОУН але радянські спецслужби його викрили та заарештували, керівництво ОУН не полишило спробу засилки ОУН на Схід, так у 1939 році зі Львівщини було відправлено Йосипа Коця щоб утворити підпілля ОУН на Донеччині він працевлаштувався на шахту у Харцизьку де він працював та намагався організувати підпілля де йому вдалося завербувати певну кількість людей на шахті, однак у 1940 році підпільника викрили НКВС та заарештували, слідство встановило що йому вдалося завербувати ряд осіб на шахті. Однак, з початком німецько-радянської війни слідство не було доведено до кінця, тоді було прийнято рішення про розстріл Коця як "німецького шпигуна".
Таким чином, бачимо що до початку німецько-радянської війни керівництво ОУН двічі намагалося встановлювати націоналістичне підпілля, однак через репресії зі сторони каральних органів встановлення підпілля зазнало краху, але спроба була непоганою. Що стосується підпілля ОУН на Луганщини до німецько- радянської війни то відомості відсутні
З початку радянсько-німецької війни німецькі війська увійшли до сучасної Донецької області вже 8 жовтня, першим містом яке було окуповане стало місто Маріуполь а вже 26 жовтня було окуповане місто Сталіно [Донецьк]. Що стосується Луганської області, то Луганська область була окупована німцями 22 липня 1942 року останнім містом яке було окуповане стало місто Сватове.
Після входження німців до теренів Донбасу були сформовані похідні групи ОУН(б) які були відправлені до Східних областей України, творити там націоналістичне підпілля до Сходу прибув Володимир Болгарський - Булавський який розпочав творити підпілля ОУН(б) на Донбасі. Паралельно з організацією похідних груп бандерівського крила, свої групи з аналогічним маршрутом і саме мельниківці прибули до Сталіно [Донецьк] першими.
Після такого вступу, ми розпочинаємо розповідати про діяльність ОУН на Донбасі. Першою областю з Донбасу буде Донецька область
Донецька область
З приходом німців на теренах Донбасу та просуванню їхніх військ першим містом яке воно окупували став Маріуполь (яке я зазначив трохи вище) водночас з приходу німців, з'явились і представники ОУН (б) у кількості 12 осіб. Очолив цю похідну групу як вже зазначив Володимир Болгарський - Булановський. Починають виникати осередки ОУН у Ольгинці, Мар'їнці, Сталіно [Донецьк], Гришині [Покровськ], Красногорівці, Ясинуватої, Краматорську, Слов'янську, Артемівську [Бахмут] та Волновасі. На початку окупації Донецької області члени обох гілок ОУН влилися до лав поліції заради того, щоб розпочати свою підпільну діяльність а також вливалися у місцеву окупаційну адміністрацію. Паралельно з цим, почалося формуватися пропагандиська мережа у всіх міст які були зазначено. Розпочалася підпільна робота ОУН (б) з того, що вони розпочали розповсюджувати націоналістичну літературу серед жителів Донбасу, зокрема вони розповсюджували літературу Дмитра Донцова, однак місцеве населення сприймало ці книги як нацистську літературу. Також, була і мовна проблема, члени ОУН не змогли знайти спільної мови з жителями Донбасу через те, що вони були зрусифікованим, адже через діалект та не розуміння української мови у жителів Донбасу це призвело до того, що вони не знайшли значної підтримки серед жителів Донбасу навіть ті хто розмовляли українською казали що вони розмовляють "місцевою мовою" через що виникали певні непорозуміння. Але ті хто підтримали та зрозуміли їх було небагато.
Репресії проти членів ОУН як і по всій окупованій території України були, однак на Донбасі вони розпочалися у 1942 році спочатку все почалося з того, коли у місто Сталіно [Донецьк] було викликано працівників з ОУН до обласного гестапо де німці наказали їм покинути Донецьку область, більшість із них це зробило, ті хто не покинули заарештували. Варто також зазначити, що представники мельниківського спрямування пробули у Донецьку недовго, всього декілька тижнів та були відіслані до Львова
Але, через місяць почала формуватися друга група ОУН на чолі з Євгеном Стахівем та Івана Клима було сформовано вже наприкінці лютого два провода ОУН, перший провід об'єднував південні райони Донецької області і центром став Маріуполь, другий північні райони Донецької області центром якого був місто Горлівка. Завдяки зусиллям Стахова розпочалося знову відродження ОУНівського підпілля, до ОУН приєднався колишній член УЦР який перебував у Маріуполі Микола Стасюк він зорганізував у Маріуполі осередок товариства «Просвіта» та був її головою це стало своєрідним прикриттям для діяльності ОУН а також, він був також редактором газети «Маріупольська газета» де на сторінках цієї газети висвітлювали події німецько-радянської війни, а також, на сторінках розповсюджували праці В'ячеслава Липинського, Дмитра Дорошенка та Степана Томашівського, до ОУН також приєдналася дружина репресованого у 30-ті р. Іонникія Шимонович він був за часів Директорії працював товаришем Міністра пошти і телеграфів в уряді Симона Петлюри вона допомогала підпільникам у Донецьку.
-
Євген Стахів
-
Звичайно, що після перших репресій Оунівці діяли підпільно тому їм було потрібно прикриття, і цим прикриттям стало товариства "Просвіти" де організувалися різні заходи з пропагандою всього українського.
Найбільшим осередком був Маріупольський, він налічував за різними джерелами від 150-300 чоловік а найсильнішим був Горлівським осередком. ОУН співпрацювала і з іншими народами, адже через те що була проблема у розповсюджені української ідеї серед інших, так росіяни які знали українську мову які перекладали листівки ОУН на російську мову. Що стосується моменту залучення місцевого населення до УПА то спроба була, але через наближення фронту ця ідея не була нереалізована.
Донецька область підкорялася Південно - східному проводу ОУН що знаходився у Дніпропетровську [Дніпро] на чолі з Василем Куком. До підпільної діяльності залучалися переважно інтелігенція вчителі та лікарі, також, залучалися підпільники і з інших областей, так відомо що до підпільної діяльності залучалися і люди з інших областей, сусідньої Дніпропетровської та Запорізької та інших областей. Окрім того, що діяльність розповсюджувалася на Донбас, підпільники намагалися розповсюдити підпілля і на території Ростовської області, а точніше до Таганрогу однак, невдало, але шлях на Кубань проходив і через Донецьку область.
Перед приходу до радянської влади, у серпні 1942 року німці проводили репресії проти членів товариства «Просвіти» та ОУН, тоді німці розстріляли лише в одному Маріуполі було розстріляно понад 20 націоналістів. Було також заарештовано і Миколу Стасюка та Андрія Ірія також, було заарештовано багато "Просвітян".
-
Микола Стасюк
-
У 1943 році після остаточного наступу радянської армії у вересні розпочалися репресії проти членів ОУН як згодом виявилося що у Донецькому підпіллі перебувало багато агентів НКВС та навіть 2 з 5 керівників керівників району були агентами НКВС. Оунівці переховувалися, останній член ОУН був заарештований аж у 1958 році у місті Дзержинськ [Торецьк] всіх кого змогла зловити радянська влада допитали та були розстріляні, радянська влада заарештовувала членів обох ОУН.
Діяльність ОУН у Донецькій області була складним явищем, яке включало боротьбу за українську незалежність, спротив німецькій та радянській окупаційним владам. Однак вплив ОУН у цьому регіоні був обмеженим через сильну специфіку регіонального населення, де українська національна ідентичність часто зазнавала русифікаційного тиску. Їх діяльність є важливим прикладом опору тоталітаризму та боротьби за національні інтереси.
Переходимо до Луганської області
Луганська область
Як було зазначено на початку допису вся Луганська область була окупована трохи пізніше ніж Донецька область, лише у липні 1942 року. Однак, на моє бачення це навіть на краще, адже на той момент прибула друга похідна група яка на той момент вже активно працювала у підпіллі в сусідній Донецькій області, після поразки німців під Сталінградом [Волгоград] Євген Стахів зрозумів що терміново потрібно утворити підпілля і на території Луганської області. Тому Стахів відправився до Ворошиловграда [Луганськ] заради того, щоби утворити повноцінне підпілля. Так навколо редакції місцевої україномовної газети “Нове життя” було перетворення на штаб оунівського підпілля. Звідси розповсюджували спеціальну літературу, листівки, бюлетені ОУН, українські газети із Львова, Кракова, Станіслава, Берліна тощо. У листопаді було зорганізовано товариство "Просвіта" яка нам відомо що слугувало прикриттям для оунівців. Окрім Луганська, осередки ОУН було утворено у Попасній, Лиману, Старобільську, Біловодському та інших районах Луганської області. Особливостями вступу до ОУН у цій області було в ОУН у Попасній він супроводжувався заповненням спеціальної анкети, де зокрема й вказувалося, що мала робити людина в Організації. Оформленням вступників займався Михайленко. Ці анкети скріплювалися двома поручителями. Прийом в члени організації відбувався на закритому засіданні членів цієї організації.
Після недовгого панування німців у Луганській області прийшли радянські війська які ре окупували Луганську область та почали відповідні репресії проти членів ОУН, вже у 1945 році всі осередки були ліквідовано, було репресовано всіх членів ОУН ті хто змогли втікли разом з німцями а там їхня доля склалася вже по різному.
Висновок
Діяльність ОУН на території Донецької та Луганської областей була вагомою, хоч і не такою масовою, як у західних регіонах України. Це свідчить про те, що прагнення до незалежності та збереження національної ідентичності були актуальними навіть у складних умовах східного регіону. Пропаганда, організація підпільних осередків та спроби мобілізувати місцеве населення доводять, що національна ідея не мала регіональних меж, а охоплювала всю Україну.
Попри значні втрати й репресії, ідеї, які відстоювала ОУН, залишили слід у свідомості українців Донбасу. Сьогодні цей аспект історії нагадує нам про важливість національної єдності, збереження ідентичності та підтримку незалежності України в усіх її куточках. Дослідження діяльності ОУН у цьому регіоні сприяє глибшому розумінню національно-визвольної боротьби та важливості консолідації суспільства перед спільними викликами.
Список використаних джерел і літератури
Армстронг. Д. Украинский национализм. Факты и исследования / Москва, 2008 р. вид. Центрполиграф
ГДА. СБУ у Донецькій області. спр. 35692
ГДА. СБУ у Донецькій області. спр. 21287 – ПФ. – Том ІІ. Арк. 210
ГДА. СБУ у Донецькій області. Ф. 1. спр. 55568
ГДА. СБУ у Донецькій області. ф. 379 – спр.– 77. – арк. 1
ГДА. СБУ у Донецькій області. ф.379 – спр. 58. – арк. 99 - 108
ГДА. СБУ у Донецькій області. спр. 35534 – арк. 34
ГДА, СБУ у Донецькій області. спр. 31950. – арк. 83
Грицюк. В. Стратегічні та фронтові операції Великої Вітчизняної війни на теренах України // Україна у другій світовій війні погляд з ХХІ ст. історичні нариси (В. А. Смолій гол.). У двох книгах. Київ, 2010 р. вид. Наукова думка
Григор'єв. Ю. ОУН на Донбасі : страшна правда для ворогів // інтернет - ресурс "Останній Бастіон" [режим доступ] : https://bastion.tv/oun-na-donbasi-strashna-pravda-dlya-vorogiv_n35726
Добровольський. О. Українське відродження на Донбасі в роки Другої світової війни // Діяльність Організації Українських Націоналістів на Сході України. Збірник статей/Упорядник Хобот П. – Дніпропетровськ, Східноукраїнський дослідницький центр «Спадщина», 2010.
Добровольський. С. ОУНівське підпілля Донеччини / Павлоград, 2009 р. вид. самвидав Леоніда Романюка
ДАДО. ф. Р-326. – Оп. 5. – Спр. 63. – Арк. 49-59
Куромія. Г. Свобода і терор на Донбасі. Україно-російське прикордоння. 1870 - 1990 р. / Київ, 2002 р. вид. Основа
Коваль. В. Донбаські операції 1941 - 1943 рр. // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004.
Малюга. В. М. Антинімецька інформаційно - пропагандистська діяльність ОУН і УПА серед населення окупованої України : дис...к. і-их наук : 20.02.22 / Київ, 2006 рік с. 215
Нікольський. В. Підпілля ОУН (б) у Донбасі / Київ, 2001 р. вид. Інститут історії України НАН України.
Новосел. Н. Діяльність ОУН в місті Попасна Луганської області // вісник науки та освіти √5 (23) 2024
Пагіря. О. Діяльність ОУН-УПА та УПА на території Центрально - Східної та Південної України // Мандрів √ 1, 2013
Петпухін. С. Діяльність ОУН (б) на території Донецької області в роки німецької окупації (1941 - 1943 рр.) // Військово-історичний меридіан. Електронний науковий фаховий журнал. – Вип. 1 (11) / Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, Інститут історії України НАН України. – К., 2016.
Стахів. Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони / Київ, 1995 р. вид. Рада
Чугуй. Т. О. Функціювання товариств «Просвіта» на території Райхскомісаріат "Україна" та прифронтових військової зони у 1941 - 1943 роках : порівняльний аспект // ВІСНИК Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2008 р.
Чабан. М. Стасюк Микола Миколайович. Повертаємо ім'я Миколи Стасюка // інтернет портал «ДніпроКультура» [режим доступу] : https://www.dnipro.libr.dp.ua/ukrayins%CA%B9ka%20natsional%CA%B9na%20revolyutsiya,%20radyans%CA%B9ki%20tabory
Шанковський. Л. Похідні групи ОУН (Причинки до історії похідних груп ОУН на центральних і східних земелях України в 1941-1943 рр.) /Мюнхен, 1958 р., вид. Український самостійник
Комментарии
Отправить комментарий