Данило Апостол
Нажаль невідомо щодо початкової та де, він отримав вищу освіту, однак дослідники припускають що він отримав її навчаючись у Києво-Могилянській академії адже він вирізнявся ерудицією та правовими знаннями. У 1677 році він одружився на українській шляхтинці Ульяні Іскрицькій від якої мав трьох синів Івана (він помер у ранньому віці) Петро та Павло а також 4 доньок. Сини увійшли до кола Молдавії через шлюби з доньками місцевих бояр натомість доньки одружувалися з Лівобережною старшиною так, доньки одружилися на такі українські козацько-старшинські роди як Скоропадські, Жураківські, Кулябко, Дуніних-Борковських, Кочубеїв, Горленків таким чином, рід Апостолів стали впливовим родом на Лівобережній Україні.
У 1678 (або 1682) році помирає його батько миргородський полковник Павло Апостол, і на місце батька, стає його син Данило, Данило Апостол він підтримує політику гетьмана Івана Самойловича тому, з приходом до влади Івана Мазепи він був позбавлений посади миргородського полковника та був запроторений до в'язниці, пробував у в'язниці декілька років він був випущений через те, що гетьман Мазепа шукав вправних полководців для спільного з Москвою походу а також, забезпечити спокій у Полтавських полках адже Полтавський полк був типовим полком і спокій у цьому полку, забезпечував успіх у поході Мазепи та московського царя, і тому було звільнено Миргородського полковника Апостола котрий ще до того, був популярний серед як і місцевого населення так і старшини і після звільнення він був поновлений на посаді та навіть гетьман Мазепа видав універсал на всі батьківські маєтки села Хомутець, Бакумівка та Федорівку а також, стає наказним гетьманом.
-
Іван Мазепа
-
У наступному році він приймає участь у Кримському поході Мазепи де Данило Апостол зарекомендував себе як вправного воїна та писаря. Під час "Північної війни" Данило Апостол приймав участь у боротьбі проти шведів у Ліфляндії*¹. У 1704 році він йде на допомогу разом з 14 тис. військом до Польщі де він допопогає Петру І та польському королю Августу ІІ у боротьбі зі шведами також, приймав участь в боях на території росії.
Під час повстання Івана Мазепи, Апостол приєднався до гетьмана Мазепу, адже він знав про намір відокремлення Лівобережної України від Московії і він був його однодумцем у цьому питанні. Однак, Апостол перейшов до табору Петра І після битви під Полтавою. Деякі стверджують що сам гетьман хотів такого повороту подій, після того, Апостол поїхав до свого маєтку у Великі Сорочинці де написав листа до новообраного гетьмана Івана Скоропадського щоб він заступився за нього у царя адже він боявся що його заарештують за те що виступав за Мазепу але цього не трапилося і Полуботок продовжив працювати далі.
Після закінчення "Північної війни" через декілька років Павло Полуботок разом з 10 тис. козацьким військом прийняв участь у російському поході проти Персії завоювати Кавказ, під час штурму міста Дербент він отримав поранення де він втратив око і до кінця життя він був без одного ока. Але він не полишив свою справу, він прийняв участь у Астраханському поході (1723 р.) і після цього походу він повернувся до України де він став старшиною у уряді гетьмана Івана Скоропадського і Апостол був лояльний до гетьмана Скоропадського який прагнув відновлення автономії України, скасування Малоросійської колегії та головне, повернути право вибору гетьмана України. Після смерті Івана Скоропадського він продовжував працювати при гетьманові Павлу Полуботку але, як ми знаємо Полуботка заарештували за те що він намагався чинити спротив московській політиці інкорпорації України внаслідок якої Полуботка було зіслано до Петропавлівської фортеці де він і помер, але перед тим, миргородський полковник Данило Апостол намагався визволити Полуботка з фортеці але то було марно. Після смерті Полуботка відбулися і арешти авторів Коломацьких статей серед яких був і сам Апостол. Був відправлений до Санкт-Петербурга за указом Катерини І. Але йому повезло, повезло в тому плані що замість заслання в Сибір він присягнув на вірність російському урядові і він повернувся до України та став Миргородським полковником але у росії залишився його син Петро. Росія готувалася до нової російсько-турецької війни і заради того, щоб забезпечити спокій в Лівобережній Україні то було прийнято рішення про відновлення гетьманату.
1 жовтня 1727 року в Глухові було обрано гетьмана України було обрано Данила Апостола. Починаємо ми нашу традиційну рубрику для всіх лідерів, але на цей раз,ми з вами розглянемо внутрішню політику гетьмана Апостола, адже гетьману було заборонено вести зовнішню політику. [1], [5], [3], [12], [6]
Внутрішня політика
Починається наша внутрішня політика з того, що Данило Апостол продовжив політику гетьмана Полуботка спрямована на призупинення інкорпорації України до складу російської імперії та відновити українську державність а також починає приводити до порядку впершу чергу він розпочав генеральне слідство про маєтності по всій Лівобережній Україні. Розпочалася ревізія та опис у всіх рангових маєтностей генеральної та загалом усієї козацької старшини, ратушевих та інших земель з метою повернення тих маєтностей, що присвоїла собі старшина проводилась на підставі десятого параграфа «Рішительних пунктів» 1728 р про ці пункти поговоримо трохи згодом, внаслідок цієї ревізії було знайдено те, що деякі представники захопили ці маєтки шляхом рейдерства так, стало відомо, що дружина гетьмана Івана Скоропадського, Анастасія [з якою він ворогував] заволоділа незаконно деякими маєтками.
Окрім цього, були зроблені наступні рішення за часів гетьманування Данила Апостола а саме :
1) Продовжував здійснювати судову реформу, розпочату Павлом Полуботком; в 1730 році видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах .
2) Відстоювались інтереси української торгівлі у руслі вимагань від російського уряду зміни дискримінаційної торговельної системи, запровадженої ще Петром I. На початку 1728 року Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив питання перед російським урядом про скасування ембарго на експорт традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива та інше.
3) Незважаючи на опір російського уряду, було відновлено право гетьмана призначати Генеральну Військову Канцелярію та полковників.
4) Значно було зменшено кількість росіян у гетьманській адміністрації (натомість до влади прийшли вихідці з півдня — волохи та серби). Однак, їм було заборонено купувати землі в Україні. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тим з росіян, хто бажав виїхати з України. Кількість російських полків в Україні було обмежена до шести.
Отже, що таке Рішетильні пункти, якщо дуже коротко, це документ який містив устрій Війська Запорозького у складі Російської імперії вони були заключені у 1728 році. Гетьману заборонялося вести зовнішню політику, а вести тільки внутрішню політику
Окрім заключення, він досяг того, щоб запорожці які проживали в Кримському ханстві після поразки Івана Мазепи та котрі заснували Олешківську Січ повернулися до України та заснували Нову Січ на річці Підпільній. Апостол також підтримував Києво-Могилянську академію, у 1729 році він видав універсал де високо оцінив діяльність Академії в розвиток української національної свідомості. Данило Апостол скуповував маєтки та ґрунти але не напряму, він робив через мглинського сотника Олексію Есимонтовському заради того, щоб колонізувати землі мглинської сотні за рікою Іпутью.
Також, він намагався перенести столицю гетьманської України з Глухова назад до Батурина, адже місто Глухів було сотенним містечком Ніжинського полку, та і до того, у цьому місті була проголошена анафема гетьмана Івана Мазепи а також, була запущено діяльність Малоросійської колегії яка хотіла інкорпурвати Україну до складу росії але цього не вдалося за життя гетьмана, а вдалося за гетьмана Кирила Розумовського. [1], [12], [7], [3], [11], [10], [4], [9]
Під своїм керівництвом Україна стала на думку його сучасників доволі непоганою країною для проживання. Однак, у травні 1733 року у Данила Апостола паралізувала ліва рука і як зазначив князь Шаховський що "він ніяких документів не підписував" (тобто, Данило Апостол був лівшею) і постало питання про заміну пропонувався Сергій Наришкін (не той, що голова служби зовнішньої розвідки рф, а інший). Однак, в липні Апостолу стало легше і він продовжував виконувати свої обов'язки.
Однак, на початку 1735 року йому знову стало погано на цей раз йому не пощастило як минулого разу, він помер 15 січня 1735 року у Глухові столиці гетьманської України, він був похований у Великих Сорочинцях у Спасо-Преображенській кам'яній церкві, яку він збудував 3 роками раніше і ця церква стала родовою усипальницею Апостолів. Там були розміщені ікони святого Данила і святої Ульяни деякі дослідники припускають, що то зображення самого Данила Апостола та його дружини Ульяни [1], [12]
Висновок
Отже, підсумовуючи все можна заявити наступне, діяльність Данила Апостола стала важливим етапом в історії української державності. Його зусилля щодо реформування Гетьманщини та збереження її автономії свідчать про його глибоке розуміння потреб свого народу. Хоча обставини його часу не дозволили реалізувати всі задумки, внесок Данила Апостола в розвиток правової системи, економіки та адміністративного управління став основою для подальших спроб відродження української державності. Його ім’я залишається в пам’яті нащадків як приклад відданості і прагнення до служіння своїй землі. Дякую за увагу, сподіваюсь що вам сподобалось
Пояснення
¹* Ліфляндія - історичний регіон Латвії що знаходиться на півночі країни.
Список використаних джерел та літератури
[1] Герасименко. Н. Данило Апостол – гетьман Лівобережної України (1727–1734 рр.) // Український історичний журнал 1992 р. √3
[2] Герасименко. Н. Данило Апостол // ред. В. А. Смолій. Володарі гетьманської булави / Київ, 1994 р. вид. Варта
[3] Горобець. В. Данило Апостол // ред. В. А. Смолій. Полководці Війська Запорозького : історичні портрети. Книга 2 / Київ, 2004 р. вид. ВІК
[4]Гуржій О. І. Генеральне слідство про маєтності [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д.
[5] Крупницький. Б. Гетьман Данило Апостол і його доба. / Аугсбург. 1948 р. вид. УВАН
[6] Коструба. Т. Гетьман Данило Апостол (1727-1734 рр.). У двістіліття смерті // журнал «Літопис Червоної Калини» за липень - серпень 1934 р.
[7] Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. - К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008.
[8] Кресін. О. Рішительні пункти 1728 р. Енциклопедія історії України (режим доступу) : http://www.history.org.ua/?termin=rishytelni_punkty_1728
[9] Пришляк. В. "Что за прежних гетьманів резиденція гетьманськая была в Батурине" : Спроба віднови гетьманської столиці за Данила Апостола // Сіверянський Літопис
[10] Редакова. Е. Гетьман Даниил Апостол в роли колонизатора // журнал "Кіевская старина", 1891 р.
[11] Федотов - Чеховський. О. Инструкція гетмана Данила Апостола малороссійскимъ судамъ // журнал " Кіевская старина " 1887 р. Том XVII
[12] Хижняк. З. І. Данило Апостол // Києво - Могилянська академія в іменах XVII - XVIII ст. упор. З. І. Хижяк, Київ, 2001 р. вид.
Комментарии
Отправить комментарий