Крим у період 30-х роках 20 століття, входив до складу не України а знаходився у складі РСФСР як Кримська АРСР населення Криму згідно перепису 1939 року в Кримській АРСР проживало 1 126 429 осіб, з них росіян – 558,5 тис. (49,6%), татар – 218,9 тис. (19,4%) (перепис враховував «татар», а не «кримських татар»), українців – 154,1 тис. (13,7%), євреїв – 65,5 тис. (5,8%) і т.д. Що стосується такого питання які ми підіймали в долинах про ОУН чи були Оунівці до початку німецько-радянської війни, відповідь ні, оунівці на території Криму не було до початку німецько-радянської війни.
Після початку німецько-радянської війни німці пройшлися стрімко по Україні та дійшли до території Кримського півострова де розпочалися бойові дії у жовтні у листопаді було прорвано оборону радянських військ внаслідок чого, німці та її союзники увійшли до Криму, після того як німці увійшли одразу прибули і представляє ОУН (б)і прийшла східна похідна група на чолі з Миколою Чарторийським та Степаном Теслою вони вступили до міста Джанкой та Армянськ що стосується питання ОУН (м) чи змогли вони дійти до Криму, адже паралельно з Південною групою ОУН (б) вирушили і мельниківці, нажаль група була майже розбита і не змогла дійти до Криму адже німці вже запустили на той момент маховик репресій оунівців по всій окупованій території України, однак одному члену ОУН (м) вдалося дійти до Криму і впровадити діяльність на території Кримського півострова і ним став Богдан Суховерський що правда, він дістався до Криму лише у лютому 1942 році. У Джанкої члени ОУН (б) розпочали утворювати району управу ОУН та створити міську управу з українського населення та зайняли певні посади в міській управі та поліції
У Армянську члени ОУН продовжили свій рух углиб Кримського півострова, так було засновано підпільні мережі у Сімферополі де вони утворили місцеву управу з українців (або як себе називали місцеві «вільними козаками - українцями»), Євпаторії та Керчі. Однак, як я зазначив трохи вище, німецькі репресії проти членів ОУН розпочалися, у Криму репресії розпочалися наприкінці листопада 1941 року коли до всіх низових ланок поліції безпеки і СД було надіслано наказ, у якому йшлося: "Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті (Україна), мета якого — створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені". Відтак, СД йшла по сліду українських націоналістів. Поліція безпеки вже у грудні 1941 р. була поінформована про появу в Криму бандерівських груп та про їх безпосередньо кількість і також, повідомлялося що було заарештовано одного націоналіста в районі Сімферополя і ним став Іван Осадчук його відправили до Львова до тюрми на Лонського де невдовзі його було розстріляно.
Січень-лютий пройшов для націоналістів в умовах арештів та див, на початку січня 1942 року в Євпаторію намагалися висадитися радянські війська розв'язалася боротьба між німецьким гарнізоном міста та червоними військами, серед яких потрапили між цих двох вогнів члени ОУН у цьому місті Тесля та Вольчак після затишшя їх зупинила поліція та вела на розстріл проте їм вдалося втекти (як саме, про це історія замовчує), але трагічно склалася доля оунівців в Джанкої де у лютому було розстріляно 15 людей.
Після репресій діяльність ОУН змогла відновитися у тому ж лютому 1942 року за сприянням ОУН було відкрито у Сімферополі Український музично-драматичний театр ім. Шевченка, що налічував близько 60 осіб (серед яких було двоє кримських татар) та давав вистави бандуристів а також були вистави «Запорожець за Дунаєм» в Сімферополі, Севастополі, Джанкої та Ялті який окрім театральної діяльності та пропагування української культури (які користувалися значним попитом), слугував прикриттям для членів ОУН. Окрім театру було за дозволом німців та ОУН було відкрито «Бюро допомоги українцям» це організація яка надавала матеріальну та правову допомогу українцям Криму цікаво те, що до цієї управи увійшло багато росіян, однак багато на адміністративні посади зайняли члени ОУН та свідоме українське населення, також за сприянням бюра було відкрито україномовні початкові школи та навіть було організовано 7 річні школи по всьому Криму, було відкрито також у Сімферополі «Український консум» яка зуміла зорганізувати стабільне постачання їжі у північну частину Криму також за сприянням бюра було організовано у Сімферополі українська православна церква внаслідок чого, вже до літа 1942 року підпільна мережа ОУН розрослася по всьому півострові, звичайно німці теж не залишилися осторонь німецька влада теж почала репресії проти оунівців і нажаль вбила одну людину місцевого агронома та члена кримської ОУН Б. коли той йшов до Гестапо у Сімферополі.
У червні 1942 року членам кримської ОУН вдалося зв'язатися та встановити контакт з Південно-східним проводом ОУН у тодішньому Дніпропетровську та вони приєдналися до проводу, до приєднання вони були самостійним проводом після приєднання до проводу вони активізували агітаційну діяльність . У лютому 1943 року продовжилися репресії проти оунівців, за доносом Іполита Скоропадського був заарештований провідник кримських підпільників Степан Тесля, який після цього зник безвісти, та розстріляло пов’язаного з українським підпіллям перекладача Євгена Шведа. Після цього, у червні того ж 1943 року до Криму прибула (саме так, прибула) Катерина Мешко, членкиня ОУН родом з Полтавщини, але до ОУН вступила у Дніпропетровську яка перебрала управління кримського обласного проводу ОУН.
Катерина Мешко
-
Після того як Катерина Мешко стала головою кримського проводу то вона активізувала пропагандиську роботу серед кримських татар. За дорученням Катерини Мешко було відправлено політичного референта Володимира Шарафана на встановлення контактів з Курлутаєм і йому вдалося, він встановив зв'язатися з керівником Курлутаю Аметом Озенбашли йому вдалося встановити контакт через татарина - вчителя який працював у млині він домовився про зустріч. Проте Озенбашли, виявив обережність постійно переносив зустріч про яку так і не вдалося зустріти їх.
-
Амет Озенбашли
-
Проте незважаючи на невдачу, оунівці продовжували налагоджувати контакти та пропагувати ідеї націоналізму для кримських татар, але обережно. Пропагандисти ОУН для повного занурення у культуру кримських татар вони вивчали кримську мову, гостювали в татарських аулах, де їх частували бузою, їли чебуреки та отримували на пам’ятку тюбетейки також, щоби залучити якомога більше татар було викликано з Дніпропетровська та було відряджено до Сімферополя молодого енергійного Леоніда Лажерського який прославився тим, що він є автором заклику до Донських козаків російською мовою, в Криму він намагався розповсюдити типографії до кримських татар. Однак, через відсутність спеціалістів, від роботи типографським способом змушені були відмовитися. Надалі кілька десятків листівок до кримських татар російською мовою було виготовлено на друкарській машинці підпільницею "Ніною". Зберігалися вони в будинку Михайла Коробаня. За поширення виготовлених листівок відповідали референт пропаганди "Роберт" та шеф СБ "Іван". Також, розгортається активна антинімецька пропаганда.
Південний провід ОУН намагався через кримських татар піти на контакт з владою Туреччини, за думкою проводу, якщо Туреччина вступить у другу світову війну, то вона могла б залучити весь мусульманський світ навіть намагалися товаришувати з тими татарами які були протурецькими.
Катерина Мешко також утворила в Сімферополі бойову референтуру під назвою Головна Булава яку очолює Григорій Волощук ця рефентура формує на території Криму бойові загони з місцевих жителів як українського так і татарського населення. Було сформовано частково загін УПА „Бійці”, сотником якого призначається севастополець Василь Чмига, він же Моряк. Створений вишкільний загін „Сиваш”, який очолює колишній петлюрівський офіцер Ярослав Савка і його син Віктор. Севастопольський провідник Іван здійснює закупівлю зброї, медикаментів. У зв’язку з проведенням бойових операцій створюється шпиталь. Звільнені загоном Рустема військовополонені і завербовані до Німеччини переправляються за їхньою згодою до загону „Сиваш” чи в партизанські з’єднання.
З моменту активних бойових дій на території Кримського півострова Катерина Мешко поїхала до Львову щоб домовитися з керівництвом УПА щоб партизани в Криму приєдналися до УПА для боротьби за Україну, відомо що 43 людей з Криму воювали в лавах УПА, відомо також про кримських татар які за повідомленням бійця УПА Омелюсіка татари воювали ефективно проти окупантів серед них були як з Вермахту так з ЧА.
Після "повернення" радянської влади до Криму звичайно підпілля ОУН зникло моментально, арешти, висилки, розстріли та і до того ж ще і відбувалася масова депортація кримських татар, головнокомандувач УПА Роман Шухевич у інтерв’ю Бюро інформації УГВР за липень 1948 р. зазначив наступне : «Український народ з найбільшим обуренням сприйняв той факт, що представників Радянського Союзу — представників найбільш гнобительської, найбільш злочинної державної системи, системи, що в ній не тільки не існують ніякі людські ні громадянські права, але й що в ній знищуються цілі народи, — що представників цієї держави допускається до таких міжнародних установ, як Організація Об’єднаних Націй, до таких органів цієї Організації, як, напр., Комісія у питаннях про права людини, де вони з безприкладним цинізмом, будучи цілі, від стіп до голови, сплямовані кров’ю мільйонів невинно замучених жертв, ви-голошують довжезні промови про права людини, де вони, маючи на своєму сумлінні сотні тисяч знищених українських патріотів, мільйони замученого і в сибірських тайгах, і в середньоазійських степах, і в самій Україні українського населення, знищення всього народу кримських татар, інгушів, — виступають як нібито найпослідовніші противники геноциду»
Висновок
Діяльність ОУН у Криму, хоча й була обмеженою через специфіку регіону та значний вплив різних народів, все ж внесла важливий вклад у загальноукраїнський національно-визвольний рух. Українські націоналісти намагалися зберегти українську ідентичність на півострові, протистояли німецькій репресивній політиці та підтримували ідею Криму як частини незалежної України. Хоча після Другої світової війни вплив ОУН у Криму зник, їхня діяльність залишила слід у свідомості українців та сприяла формуванню національної ідеї, яка й досі залишається актуальною.
Антонюк. Я. Кримськотатарський чинник у діяльності ОУН у 1940-х рр. // Український визвольний рух № 20 (2015)
Бекірова. Г. Друга світова війна у Криму (1941-1944 рр.) // незалежний культурологічний часопис «Ї» [режим доступу] : https://www.ji.lviv.ua/n90texts/bekirova-druga-svitova-vijna-v-krymu.htm
Громенко. С. Антонюк. Я. Тризуб над півостровом : ОУН в Криму // Український інститут національної пам'яті [режим доступу] : https://old.uinp.gov.ua/publication/sgromenko-yaantonyuk-trizub-nad-pivostrovom-oun-u-krimu
Деревінський В. Ф. Кримські татари в лавах УПА // інтернет-ресурс «Архів форумів Майдану» [режим доступу] : https://maidan.org.ua/arch/hist/1195376630.html
Дуда. А., Старик. В. Буковинський курінь в боях за українську державність, 1918, 1941, 1944. / Чернівці, 1995 р. вид. Український народний дім в Чернівцях
Конашевич. С. «Боротьба з ОУН» у Криму: 80 років тому та сьогодні в російській пропаганді // інформаційна агенція «Голос Криму» [режим доступу] : https://www.voicecrimea.com.ua/uk/article/post/borotba-z-oun-u-krimu-80-rokiv-tomu-ta-sogodni-v-rosijskij-propagandi/
Літопис УПА. Нова серія. — Т. 10: Життя і боротьба Генерала «Тараса Чупринки» (1907 — 1950). Документи і матеріали / упоряд. С. Богунов, В. Даниленко, А. Кентій, С. Кокін, В. Лозинський, М. Потічний.— Київ; Торонто, 2007.
Малюга. В. М. Антинімецька інформаційно - пропагандистська діяльність ОУН і УПА серед населення окупованої України : дис...к. і-их наук : 20.02.22 / Київ, 2006 рік с. 215
Проценко. В. Підрозділи УПА Криму були дієвими // "Кримська Свiтлиця" #37 за 11.09.2009
Першина. Т. Кримська оборона операція 1941 // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.
Омельчук. Д. Чи була ОУН в Криму? // "Кримська Світлиця" #48 за 29.11.2002
Омелюсік. М. УПА на Волині в 1943 році // Літопис УПА. Том І. Волинь і Полісся німецька окупація ред. Штендера. Є. Торонто, 1978 р. вид. Літопис УПА
Сидір-Чарторийський. М. Від Сяну по Крим (спомини учасника ІІІ похідної групи - південь) / Нью-Йорк, 1951 рр. вид. Говерля
Шанковський. Л. Похідні групи ОУН. Причинки до історії похідних груп ОУН на центральних та східних земель України в 1941 - 1943 рр.) / Мюнхен, 1958 р. вид. Український самостійник
Щур. Ю. ОУН у Криму: про що повідав «Хвиля» // інтернет - ресурс «націоналістичний портал» [режим доступу] : https://ukrnationalism.com/history/1956-oun-u-krymu-pro-shcho-povidav-khvylia.html
I/R 70 SU/31 f.
Комментарии
Отправить комментарий