Запорізький район
Як я зазначав трохи вище, до товариства «Просвіти» записалось у перший вечір 150 чоловік. До ради товариства увійшли Олександр Ткаченко, Янчук, Обраменко, Козачук, Похілов, Безверхий, Сіваш та інші. Серед засновників «Просвіти» у місті були три залізничника та сім поштовиків. До керівництва ж філії увійшли Олександр Ткаченко (голова), Юрій Магалевський, Скасків та Іван Оліфер. Також, було прийнято статут Олександрівської «Просвіти» де говорилося що вона «становить своїм обов'язком працювати для розвитку просвіти й добробуту українського народу, а також для його політичного виховання і взагалі для розвитку української національної культури».
На початку травня 1917 року при товаристві «Просвіта» було організовано наступні комісії : шкільна, бібліотечну, театральну, співочу, лекційну тощо, було відкрито кіоск з українськими книжками котрий користувався значним попитом [1]. Однак, була одна суттєва проблема не вистачало коштів на облаштування бібліотеки. Через це, просвітяни зверталися до міської думи щоб вона допопогла фінансово й надати субсидію на бібліотеку. Це питання було вирішено тільки 27 вересня коли міська дума прийняла рішення про виділення 200 карбованців на просвітницьку діяльність. Після того як були виділені кошти на бібліотеку «Просвіти» то було наповнення фондів бібліотеки книг українською мовою, відомо що був Кобзар, Енеїда та казки Ганса Крістіана Андерсена. [17]
Однак, товариство «Просвіта» не мала свого приміщення де здійснювалася діяльність. Так, 10 липня голова «Просвіти» Омелян Лазаревський, звернувся до міської думи щоби вони передали Народний дім для потреб товариства «Просвіти». Своє прохання він аргументував тим, що товариство «могло б свою працю іще ширше розвити для піднесення української національної культури свого народу, і найбільш тут, в Олександрівську, котрий стоїть як раз в тім місці, де була перша запоріжська Січь на острові Хортиця, і котрий відомий всякому українцю». [4], [17]
Народний дім міста Запоріжжя на початку ХХ століття
-
На наступний день відбулося засідання українських організацій і партій з метою відправити листа до Олександрівської міської управи про передачі міської управи Народного дому до «Просвіти» [5].
Вже 20 липня відбулося засідання міської думи міста, де було постановлено не передавати Народний дім «Просвіті» аргументуючи тим, що «народний дім потрібен для потреб національних товариств міста у користуванні Народним домом та планованим відкриттям у будівлі Біржі праці.», однак, в тому ж рішенні пропонувалося передати одне з пустих приміщень для облаштування бібліотеки - читальні для безкоштовного користування [6], [7], [17]. Вже 10 листопада, під час планового ремонту Народного дому, міська дума передала під управління товариства «Просвіти» повністю так як товариство також взяла відповідальність та участь у ремонті [8].
З січня 1918 року після ремонту товариство «Просвіта» мала під повне керівництво Народний дім з . Під час більшовицької окупації Запоріжжя діяльність «Просвіти» трохи пожвавився, адже почалися репресії зі сторони більшовиків. [17], [1]
Повернення до активної діяльності «Просвіти» відбулося вже після того як українсько - австрійські війська звільнили Запоріжжя від більшовиків. Після звільнення, до діяльності «Просвіти» у Запоріжжі приєдналися Українські Січові Стрільці вони тісно співпрацювали з «Просвітою» : допомагали місцевим активістам організовувати політичну, військову та освітню напрямки діяльності. Стрільці запрошували викладати на курсах українознавства для залізничників, займалися упорядкуванням бібліотеки «Просвіти», співпрацювали з місцевими українськими газетами, зокрема тижневиком «Січ». У міському парку відбувалися гуляння, грав стрілецький оркестр. По всьому місті спільно організовували читальні, освітні гуртки, вистави з української класики, навчаючи грамоти місцеве населення і навіть впливаючи на мову богослужіння.
Також, завдяки товариству «Просвіта» та УСС були організовані і екскурсії на острів Хортиця де частіше прогулювався Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург) ерцгерцог австрійський. За часів гетьманату діяльність товариства «Просвіта» трохи пожвавилася, лекції проводилися рідше, навіть заради того щоб зняти зал для лекцій, потрібно було застосовувати силу і навіть пустувала навіть бібліотека. [1], [2]
Василь Вишиваний
-
Наступним піднесенням для Олександрівської «Просвіти» сталося під час встановлення Директорії незважаючи на занепад за часів Гетьманату він зміг відновитися, але недовго, почалися активні бойові дії за часів правління денікінців діяльність «Просвіти» було заборонено за панування більшовиків «Просвіта» перестала існувати , замість «Просвіти» повстала нова більшовицька «Юнацька громада» котра володіла Народним домом . [1], [3]
Однак, незважаючи на закриття у Запоріжжі та створення іншої організації, більшовики не планували заборонити «Просвіти» а навпаки навіть підкорити їх, та навіть відкривали їх, так, було відкрито у селі Комишуватці та селі Павло-Кічкас [нині входить до складу міста Запоріжжя, та є житловим масивом] товариства «Просвіти» також в умовах панування радянської влади у селі Балабине (що знаходиться неподалік Запоріжжя) надіслали лист до селянської управи з дозволом відкрити пам'ятник Тарасу Шевченку, однак отримала відмову, діяльність «Просвіти» за правління радянської влади було не дуже довгим, вже у 1923 році розпочалися репресії проти членів просвіти в Запоріжжі та районі де їх звинувачували у "контрреволюційної діяльності". [13], [14], [9]
Таким чином, Запорізький район показує що діяльність товариства «Просвіта» існувала тільки в Запоріжжі в 1917 - 1920 рр. а в період 1920-1921 рр. відкриваються деякі просвіти. Продовжуємо описувати далі райони Запоріжжя що вони нам підготували цікавого.
Пологівський район
З моменту активізації українського життя на території Запоріжжі своє життя і розпочало тут діяти місцеві товариства «Просвіта» першим містом де з'явилось товариство стало місто Гуляйполе очолила Галина Кузьменко майбутня дружина Нестора Махна вона організувала товариство у місті є також версія про те що Нестор Махно сам був членом Товариства «Просвіти» однак ця версія піддається сумніву. Щодо діяльності «Просвіти» в Гуляйполі особливо цікавих відомостей немає відомо що займалася «Просвіта» підготовкою вчителів з українською мовою, відомо що одного вчителя котрий пройшов курси українознавства та став вчителем українознавства в місцевій гімназії. Гуляйпільська «Просвіта» була ліквідована у серпні 1921 року на рівні керівників повіту Всі документи, видані товариством «Просвіта» з цього дня вважалися недійсними, а справи осередків підлягали опечатуванню й перевірці. Такі заходи відносно міського товариства дали наступні результати: «виявлено до 30 виданих контрреволюційних брошур (українською мовою), а також (ненадруковане) листування з Махном, декілька партійних білетів Української комуністичної партії». [16], [12], [18]
Галина Кузьменко
-
Доволі тяжкою ситуацією було створення «Просвіти» в Оріховому місто до початку визвольних змагань місто було зрусифікованим, але тим не менш, було засновано товариство Просвіта у Оріховому але вони працювали вкрай несприятливих умов. У листопаді 1917 році у приміщенні початкової школи села Преображенка, що розташоване біля Оріхова було влаштовано лекцію на тему «Як жив український народ». Просвітянський хор співав українських пісень, текст яких найбільше підходив до теми лекції. Дещо пізніше, вже в самому Оріхові, було влаштовано показ вистави за твором Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». Участь у цих заходах «Просвіти» брали в основному селяни та військові. Автор репортажу про ці події з жалем був змушений констатувати, що «місцевої інтелігенції не було майже нікого, бо вона дуже вороже ставиться до українського руху і взагалі до всього українського».
15 листопада 1917 року в Оріхові «Просвіта» спільно з військовим Товариством імені гетьмана Петра Дорошенка при 48-му пішому запасному полку влаштували свято з приводу проголошення Третім Універсалом Центральної Ради Української Народної Республіки. На площі біля церкви було відправлено молебень та прочитано текст Універсалу, який був зустрінутий гучними окликами «Слава»! Не дивлячись на несприятливу, дощову погоду, людей на площі зібралося багато. Разом із тим, автор знову ж таки зазначав, що «інтелігенції було дуже мало, бо ця інтелігенція дуже вороже ставиться до українського руху, вважаючи його «мужицьким». Як приклад також наводився випадок, коли місцевий художник Янковський приніс до Думи портрет Тараса Шевченка і запропонував зробити такий портрет для Думи, голова наказав «викинути цю гидоту». Також була утруднена комунікація з освітніми закладами. Так, середні школи на свято не прийшли, окрім тих учнів, хто зробив це з власного бажання. Проте, початкові школи були представлені майже усі (окрім, Кубатченко та Терентьєва). Зважаючи на те, що і військових повідомили досить пізно, прибули лише ті, хто перебував неподалік Оріхова. Після молебню відбулася маніфестація з музикою 48 полку, на яку прийшло багато мешканців Оріхова. В ілюзіоні (кінематографі) на тему про тогочасне становище Росії, України та Української Центральної Ради мав доповідь Шарий. І, знову ж-таки, «помешкання ілюзіона було переповнене, але з місцевих «інтелігентів» і тут не було ні душі». Під час більшовицької окупації «Просвіта» в Оріхові не працювало.
Вже після визволення Оріхового від більшовицької окупації та входження австрійських військ «Просвіта» заново запрацювала. До діяльності товариства приєднався старшина армії УНР Василь Прохода де він займався упорядкування бібліотеки «Просвіти» в Оріховому та навіть влаштував лотерею для наповнення фондів бібліотеки де йому вдалося зібрати понад 100 тисяч карбованців де він наповнив фондами періодикою та книгами українською мовою. Після встановлення заново радянської влади то Оріхівська «Просвіта» була ліквідована [16], [15].
Василь Прохода
-
Що стосується у самому Пологовому то даних про заснування товариства «Просвіта» нажаль відсутня відомо що були присутні у селах біля Пологів та Токмаку [16].
Пологівський район показує тенденцію протилежну, тут були протести навіть портрету Шевченка, місцева інтелігенція була категорично налаштована проти Просвіти. Просуваємось далі.
Бердянський район
З початком подій змагань у Бердянську розпочалося теж пробудження українського руху у 1917 році було створено товариство «Просвіта» приміщення Бердянської «Просвіти» було розміщено у будинку лютеранської школи. У матеріалах за 1918 рік, де аналізувалася діяльність товариства «Просвіта» на території України, зазначалося, що українських органів у повіті, окрім товариства, немає, але й воно проявляє мало активності через брак свідомих громадян. Там же повідомлялося, що з ініціативи першого голови «Просвіти» Ю. Тищенка земство постановило відкрити місячні курси для вчителів. До комісії з організації курсів від «Просвіти» увійшло 4 представники, серед них – Олійник і Курочкин. Українську мову на курсах викладав вчитель гімназії В.Олійник, який очолював на той час «Просвіту». Крім того, Рада «Просвіти» працювала над проблемою відкриття власної школи у Бердянську.
Лютеранська школа міста Бердянськ де знаходилася Бердянська «Просвіта»
-
Філії Бердянської «Просвіти» працювали також у селі Новотроїцьке (сучасного Бердянського району) та місті Оріхів. Крім того, за цими ж матеріалами 1918 року, «Просвіта» працювала у Андріївці та Чернігівці. Після більшовицької окупації товариство Просвіта у Бердянську призупила свою працю. Відновила свою працю у квітні 1918 року після того, як війська Австро-Угорської армії звільнили місто від більшовиків.
У 1919 році більшовики повернулися до Бердянську де вони не ліквідували «Просвіту» одразу а зберегли до 1923 року, тоді розпочалися репресії проти членів товариства і останній потужний маховик репресій закінчився у 30-х роках у справі Спілки визволення України [16], [18]
Отже, Бердянський район показує що тут просто Просвіта функціювала на засадах просвітлення. Переходимо до останнього району, що там буде цікавого
Мелітопольський район
Мелітопольська «Просвіта» була заснована як і всі інші на початку визвольних змагань, були розповсюджені філії у найближчих селах. За часів окупації більшовиків вони перестали працювати, після того, Кримська група армій УНР визволяла Мелітополь то було відновлено функції товариства «Просвіти». Після повернення радянської влади то товариство «Просвіти» в Мелітополі було перейменовано на «Червона Просвіта» однак, її було ліквідовано у 1923 році а її членів було репресовано. [16], [18]
Загальний висновок
Підсумовуючи все що було сказано, варто зазначити що товариство Просвіта було на хвилі визвольних змагань було помітним у деяких місцях Запорізької області, однак були і певні проблеми як несприйняття товариства місцевими русофілами та прихильниками "єдіної та неділімою" більшовики не заборонили одразу здобутки української влади 1917-1920 рр. однак після встановлення та вже після встановлення радянської влади репресії були жорстокі, однак вони відбувалися у різні роки. Звичайно «Просвіта» відіграла роль у пробудженні українського національного усвідомлення усіх верств населення.
Список використаних джерел та літератури
[1] Бокій. Г. Діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта» в м. Олександрівська // ДАЗО
[2] Гірняк. Н. Полковник Василь Вишиваний / Вінніпег, 1956 р. вид. Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк
[3] Гордієнко. Г. Вовнизький повстанський відділ та інші спогади з Олександрівська 1920 року / Запоріжжя, 2019 р. вид. Запорізького науково-дослідного центру «Спадщина»
[4] ДАЗО. Ф-24, оп. 7, спр. 44, арк. 9
[5] ДАЗО. Ф-24, оп. 7, спр. 44, арк. 10, 10 зв.
[6] ДАЗО. Ф-24, оп. 7, спр. 44, арк. 12
[7] ДАЗО. Ф-24, оп. 7, спр. 44, арк. 12
[8] ДАЗО. Ф-24, оп. 7, спр. 44, арк. 22
[9] ДАЗО. Р-386, оп. 1, спр. 2, арк. 2
[10] ДАЗО. Р-1398, оп. 1, спр. 1, арк. 16-16 зв.
[11] ДАЗО. Р-1398, оп. 1, спр. 1, арк. 5-7 зв.
[12] ДАЗО. Ф-50, оп. 1, спр. 19, арк. 14
[13] ДАЗО. Р-3, оп. 1, спр. 380, арк. 37
[14] ДАЗО. Р-3, оп. 1, спр. 458, арк. 20, 20 зв.
[15] Прохода. В. Записки непокірливого книга І / Торонто, 1969 р. вид. Пробоєм
[16] Щур. Ю. «Просвіта» та просвітянський рух у 1917 - 1918 роках на території сучасної Запоріжської області // інтернет - ресурс «Націоналістичний портал» режим доступу : https://ukrnationalism.com/history/3245-prosvita-ta-prosvitianskyi-rukh-u-19171918-rokakh-na-terytorii-suchasnoi-zaporizkoi-oblasti.html
[17] Щур. Ю. Відродження «Просвіти» в Олександрівську (Запоріжжі) 1917 року на хвилі революції // інтернет - ресурс «Націоналістичний портал» режим доступу : https://ukrnationalism.com/history/3207-vidrodzhennia-prosvity-v-oleksandrivsku-zaporizhzhi-1917-roku-na-khvyli-revoliutsii.html
[18] Щур. Ю. Згортання просвітянського руху та заборона «Просвіт» на Запоріжжі у 1920-х роках // інтернет - ресурс «Націоналістичний портал» режим доступу : https://ukrnationalism.com/history/3389-zhortannia-prosvitianskoho-rukhu-ta-zaborona-prosvit-na-zaporizhzhi-u-1920kh-rokakh.html
Комментарии
Отправить комментарий