Сердюки
-
Сердюк 1660-70 ті роки
-
Водночас, вже під час початку правління гетьмана Петра Дорошенка сердюки з'являються як регулярні війська. За часів Дорошенка їхня чисельність була на рівні 12 тис., сердюки були розташовані по всій Правобережній Україні відомо що сердюки приймали участь у блокаді Білоцерківського замку, напротязі кількох тижнів боронила та стійко боронила село Кононча від московських військ також як усі війська польські війська взяли у полон декілька сердюків у Барі в березні 1671 році, боролися проти військ Ханенка та його польських союзників. Також, переповідали що гетьман Дорошенко мав 5 полків а за часів гетьманування Івана Мазепи їх нараховувало 3 полки, сердюки залишалися єдиною військовою формацією що підтримували Петра Дорошенка до кінця його правління, після повалення уряду Петра Дорошенка сердюки перейшли на службу до Лівобережної України де вони залишилися до кінця свого існування.
Організаційно сердюцькі полки були подібними до козацьких реєстрових. Основною військовою одиницею був полк, який складався з сотень та куренів. Керування їх здійснював безпосередньо гетьман Очолював полк призначений гетьманом полковник, який при цьому одержував клейноди — бунчук, пернач, прапор, печатку. До полкової старшини входили: осавул, обозний, писар. Як у реєстрових, так і в найманих полках були цирульники, музиканти, до складу яких входили: барабанщики, літавристи, "скрипники", сурмачі.
Вдягалися сердюки за рахунок казни - їм видавали або одяг, або гроші для пошиття одягу. Так, за наказом гетьмана Івана Мазепи суконний одяг сердюкам видавав Новицький. Відомо, що по жупану та по 4 злотих.
Сердюк за часів гетьманату Івана Мазепи
-
Сердюцький жупан шився з сукна темно червоного кольору («мальви») і був простьобаний бавовняною волокниною. Сердюки носили шаро вари з блакитного сукна, а замість плаща -турецьку дуламу з габи, з великим коміром аж до пояса.
Від держави видавалися: кожухи, шапки, чоботи, пара рукавиць, пара панчіх.
Сердюцьке озброєння та спорядження було тих самих зразків, що і в реєстрових козаків.
Також, варто ще зазначити що до сердюків записувалися не тільки українці, відомо що до сердюків записувалися білоруси, волохи, молдовани та поляки. Сердюки існували до 1726 року коли їх було ліквідовано царським наказом. [3], [4], [7], [8], [9]
Сердюки як війська зникли до початку ХХ століття аж поки вони не почали відроджуватися за часів правління гетьмана Павла Скоропадського. Вже після перевороту Павло Скоропадський хотів створити власні елітні військові частини вже у травні 1918 року коли засіла таємна міжвідомча комісія, яка працювала над засадами створення Сердюцької дивізії було вироблено вимоги котрі були обов'язковими для майбутніх призовників. Отже, вимоги були такими :
1) Призовники повинні бути 1900 року народження, українцями за національністю та православної віри та бути з сім'ї заможного землевласника;
2) Ці призовники повинні прожити у цьому селі все своє свідоме життя без жодного дня про змінення реєстрації а також, кожен призовник повинен мати з сільської управи про те, що він є сином заможного селянина, а також що він все своє життя проживав у тому селі.
Щоби комплектування проходило вдало кожне село та навколишніх хуторів від усіх мешканців, що мали великі наділи , мало бути призовники 1900 року народження а також, ті котрі не мають судимостей і вони не підлягають до несення служби. З кожного повіту мало було бути відібрано до служби у Сердюцькій дивізії не менш 10 чоловік. З цієї загальної кількості призовників цих сіл повітова рада проводила жеребкування на яких відбирала 10 людей для несення військової служби ті хто не пройшли жеребкування, повинні чекати наступного жеребкування.
Павлу Скоропадському ця ідея сподобалася, і тому він видав указ від 3 червня про формування Сердюцьку дивізію. Дивізія мала формуватись у складі чотирьох піших полків (по два курені у кожному), легкого гарматного полку (три батареї), Лубенського кінного полку (три сотні) та інженерної сотні.
Лубенському Сердюцькому кінно-козачому полкові, який ще передбачалося сформувати, було передано прапор 8-го гусарського Лубенського полку старої російської армії. Командиром полку було призначено молодшого брата Михайла Омеляновича-Павленка, полковника Івана Омеляновича-Павленка, який восени 1917 року з наказу Центральної Ради очолив українізований 8-й гусарський Лубенський полк. До цієї частини також вступило кілька старшин старого гусарського полку, зокрема — сотник Юрій Отмарштейн. Сердюцька інженерна сотня мала бути сформована з решток 104-ї інженерної роти, яка у 1917 році належала до 104-ї (1-ї Української) дивізії зі складу корпусу Павла Скоропадського.
Іван Омеляновича-Павленко
-
18 червня розпочався достроковий призов до Сердюцької дивізії, однак, варто ще зазначити що офіційно закон про Сердюцьку дивізію у цьому закону було встановлено термін служби в її частинах: в піхотних і артилерійських (крім кінної артилерії) – 2 роки, в інших – 3 роки. Була звернена увага на те, щоб набір робили “з таких родин, відсутність в яких одного робітника в жнива не подзначиться на їх добробуті”. 27 червня гетьман Павло Скоропадський затвердив штати Окремої Сердюцької дивізії, а саме:
– штати управління дивізії;
– штати 2-курінного Сердюцького пішого полку;
– штати 3-сотенного Сердюцького Лубенського кінно-козачого полку;
– штати 3-батарейного легкого Сердюцького гарматного полку;
– штати окремої інженерної сотні
11 та 23 липня, Генеральний штаб розглядав питання щодо прийняття кількості військ у Сердюцькій дивізії було прийнято про 5 тис. військ у цій дивізії і це рішення було прийнято вже 23 липня , однак були деякі корективи, призов був не з 1900 а з 1899 року, а також пріоритет був як вказаний у статуті Сердюцької дивізії вказувалося, що правом переваги при вступі до дивізії на офіцерські посади користувалися офіцери, що відповідали загальним умовам служби в українській армії або ті офіцери, що мали офіцерський орден Святого Георгія або Георгіївську зброю. Переведення до дивізії для поповнення некомплекту допускається тільки для офіцерів, які прослужили у стройових частинах не менше 5-ти років. Для офіцерів, які прослужили менше 5-ти років, але мали бойові відзнаки, переведення здійснювалося за згодою пана Гетьмана. Офіцери Сердюцької дивізії одержували обмундирування з державних скарбниць, його шили безкоштовно в інтендантських майстернях.
Старшина Лубенського козачого Сердюцького кінно-козачого полку
-
Призов до Сердюцької дивізії було тяжко згідно звіту Генштабу Української Держави за 27 липня відзначалося, що в Київській і Волинській губерніях “бажаючих служити в Сердюцької дивізії дуже мало. В повітах: Звенигородському, Таращанському (Київської губ.) союзи хліборобів зовсім не організовані. Бувші солдати пропагують, що не для того вони покинули фронт, щоб знову поступати до війська. В прикордонних повітах на Волині мешканці майже цілком більшовицьких переконань. Прокид національного обов’язку громадянина, повинного захищати рідний край від ворогів, відсутній, на військову службу дивляться взагалі незичливо”. Повіти Чернігівської губернії не представили призовників, бо деякі з них були зайняті більшовицькими загонами. Лише Полтавська губернія 3 липня направила до Києва 80 новобранців-сердюків. Подібна картина спостерігалася і в інших регіонах країни. Справа ускладнювалася й тим, що серед відібраних кандидатів було багато непридатних до служби в гвардії. 16 вересня начальник Головного штабу сповіщав МВС, що через це “у дивізії зробився вельми значний некомплект”. Навіть було декілька випадків дезертирства з Сердюків. Щоб довести чисельність сердюків до запланованої, військовий міністр призначив на 30 вересня призов другої черги новобранців.
Щодо питання зброї, на озброєння особового складу було 1473 гвинтівки, 1104 револьвери, 432 шаблі, 1312 бебутів, 144 піки, 12 кулеметів, 12 гармат. За розпорядженням інспектора технічних військ до дивізії передавалися 2 легкових і вантажний автомобілі, 11 мотоциклів. Для пересування особового складу, зброї та майна дивізії передбачалося 246 возів і 1641 кінь.
Однак, Сердюки були не дуже боєздатними, під час вже антигетьманського повстання у листопаді 1918 року коли столицю потрібно було обороняти від від Січових Стрільців Київ, було відправлено 1-й Сердюцький полк з кінною сотнею у кількості 700 чоловік та панцерний потяг.
Вони очікували що будуть воювати з селянами а не з військом, котре пройшло горнило боїв то сердюки дезертували та приєдналися до антигетьманського повстання а також, вже колишні сердюки виконували функцію поліції в Мотовилівці та Плісецька котрі після початку повстання займалися пограбуванням. Після закінчення гетьманату сердюки продовжували воювати у складі армії УНР та як і всі хтось емігрував та стали діячами в діаспорі, дехто був пійманий НКВС та були відправлені на заслання або до таборів. [1], [2], [6]
Список використаної літератури
[1] Горєлов. В. Створення Окремої Сердюцької дивізії як основа українських гвардійських частин // Студії з архівної справи та документознавства. – 1999. – Т. 5.
[2] Гай-Нижник. П. Павло Скоропадський і власний штаб гетьмана всієї України : боротьба за владу і державність / Київ, 2019 р. вид. Крок
[3] Сокирко. О. Українські сердюки та османські serden - gençti (до дискусії про етимологію та побутування термінів) // Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
[4] Сокиро. О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669 - 1726 рр. / Київ, 2006 р. вид. Темпора
[5] Тинченко. Я. Війська Ясновельможного пана Гетьмана / Київ, 2014 р. вид. Темпора
[6] Тимощук. О. В. Війська "спецназу" та "національна гвардія" останнього українського гетьмана (квітень - грудень 1918 року) // Культура народів Причорномор'я — 1999. — № 7.
[7] Заруба. В. Охотницьке (наймане) військо на Лівобережній Україні в останній чверті XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том ССХХV: Праці Історико-філософської секції. — Львів, 1993
[8] Сердюки, серденята // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1721. — 1000 екз.
[9] Шалмеников. С. Піхота українських гетьманів XVII - XVIII ст. / Київ, 2010 р. вид. Темпора
Комментарии
Отправить комментарий