Український Вільний Університет частина друга 1945 - наші дні
Кінець другої світової війни Європа лежить в руїнах українські інституції були знищені Червоною армією, багато людей , викладачів та ректорів було відправлено до Сибіру або до росії. Після Другої світової війни Мюнхен став центром українського перебування, там перебували українці різних політичних течій та навіть тих, хто втік з радянського союзу та вирішив жити в країнах вільного світу. [3]
Вже наприкінці травня з Праги до Мюнхена приїхали вчені з радянського союзу серед цих вчених Олександр Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко, Ольга Косач - Кривнюк (сестра Лесі Українки), Юрій Шевельов, Юрій Клен і багато інших. [4], [8]
Організатором відновлення УВУ стали Вадим Щербаківський, Іван Мірчук ректор Українського інституту в Берліні, та інші викладачи. Іван Мірчук він став новим ректором університету которого потрібно знову відновлювати з нуля. Завдяки енергійній діяльності Мірчука було отримано фінансову підтримку з боку американської організації «Адміністрація Організації Об'єднаних Націй для допомоги та відбудови» і також «Міжнародною організацією у справі біженців» також було надано приміщення для проведення лекцій та курсів, також і дотацій також, допомогу у фінансування допомагав і Візитарій католиків України у Західній Європі кир Іван Бучко.
-
Іван Мірчук
-
Вже наприкінці 1945 року чутки про відновлення університету розійшлися по всім таборам Ді-Пі і до УВУ почали вступати студенти серед них були колишні празькі студенти, що не встигли закінчити курсу, а також багато з «радянської молоді», яки не повернулася «на родіну». Матеріяльне становище їх було тяжке. Але був великий штат професорів їх було 70 , серед них були як і старі викладачи так і ті що втекли з СРСР.
[4], [8], [3]
Однак, на початках (як і в Празькому періоді) проблеми було дві проблеми які були гострими : 1) Фінансова проблема через фінансову реформу в американській окупованій зоні; 2) з 1948 року почався масовий виїзд студентів та викладачів заокеан. Виїздили професори, а головно — студенти, не закінчивши УВУ. Аудиторії спорожніли, але викладацька діяльність не припинялися до кінця літнього семестру 1956 року. Змінився характер викладів: аудиторні лекції замінили семінари з малими групами студентів та консультації з ними.
Однак, виїзд студентів з-за океан ще не розривав зв’язків їх з УВУ, вони приїздили складати іспити, якими закінчували навчання, обірва не передчасним виїздом з Німеччини. Щоб забезпечити інтереси студентів, які опинилися поза Німеччиною було організовано «Позаочний університет» в Сарселі, там же була організована філія УВУ. Такі ж філії були в США та пізніше в Канаді і ці філії проіснували до 1991 року
Але не зважаючи на всі ці проблеми УВУ став повноцінним університетом та визнаний владою Баварії постановою від 16 вересня 1950 року. Університет як і інші вищі навчальні заклади мали право видавати дипломи та випускати спеціалістів. З того моменту почалася активне розгортання викладацької та видавничої діяльності. Також визнання УВУ університетом дало змогу для розширення самого університету було засновано при УВУ інститути котрі збільшували кількість студентів а саме були засновані інститути : психології, літературознавчий, суспільно-економічний та Чорноморський інститут котрий вивчав питання Близького Сходу.
-
Український вільний університет в сучасному приміщенні
-
В наступному році в честь 20-річчя УВУ в Нью-Йорку було організовано урочисте засідання Товариством Приятелів і Асоціації Професорів УВУ мета цього заходу була ознайомлення української громадськості та іноземців з УВУ, завдяки цьому заходу та розголосу преси до УВУ була прикута увага іноземців до української історії та культури, захід повністю окупився а також університет був популяризований на території США. Але існувала проблема у фінансуванні таким чином університет не функціонував на повну потужність, зміни відбулися коли у 1962 році коли було засновано Товариство сприяння української науки яке отримувало субсидію від ФРН та Вільної Держави Баварія. Заснування цієї інституції було продовжено існування Університету, НТШ у Німеччині, Українського Технічного - Господарського Інституту, було заслугою професорів Університету Олександра Кульчицького та Зиновія Соколюка. Незважаючи на таке на перший погляд нормальне фінансування то всерівно не вистачало фінансування. Проводилися заняття виключно літом, ситуація з фінансуванням змінилося лише у 90-х роках та розпочалося активне навчання. [4], [6], [8], [1]
У 1968 році ректором університету став Володимир Янів завдяки цьому ректору було професорський склад університету був збільшений більшість членів проживали за межами Мюнхена, а частково з-за кордоном. Завдяки підтримці кардинала Йосифа Сліпого Янів провів другий за мюнхенський період переїзд Університету, цього разу у власне університетське приміщення. Він налагоджував відновлення контактів з науковцями по цілому світі та заснував Педагогічний інститут, яким упродовж 24 років керувала Олександра Кисілевська-Ткач. Окрім того активізувалася також видавнича діяльність Університету, якою займався Григорій Васькович. Під керівництвом Зиновія Соколюка діяв Інститут досліджень національних проблем, існування якого призвело в 1991 р. до заснування Інституту досліджень німецько-українських відносин.
Володимир Янів
-
У 1975 році було створено Фундацію [або фонд] УВУ метою якою була підтримка фінансування УВУ за рахунок добровільних внесків. Звичайно роль університету у всій українській діаспорі був навіть виголошений на 24-му з'їзді КПРС звичайно УВУ звинуватили у "імперіалістичному реакціонізмі за намагання перешкодити позитивними змінами в Радянському Союзі" також, невдовзі після з'їзду Академія Наук Української РСР в окремому розділі під заголовком "Про справжнє обличчя українського буржуазного націоналізму" за авторством М. Павленко він відкрито атакує УВУ де він говорить про "ідеологічні диверсії проти народів Радянського Союзу", "буржуазний націоналізм" те що університет перетворився "на будинок для престарілих (цвинтар)" що я можу казати, це банальна заздрість, в радянському союзі не дозволяли вивчати багато тем з нашої історії, а в УВУ дозволялося та навіть трохи більше.
Але все ж, під час перебудови до УВУ почали прибувати перші студенти з України це відбулося у 1990 році. Приїзд нових студентів з України поставив перед Університетом нові завдання і нові виклики, а також необхідність проведення широких і давно потрібних реформ. Першим оновленням було вже згадане переструктурування, унаслідок якого зʼявився Інститут дослідження німецько-українських відносин. 24 серпня 1991 року ректором університету став Мирослав Лабунько паралельно з цим днем Україна стала незалежною державою що було символічно, але в той час це був періодом нових викликів [3], [5], [7], [8]
-
Мирослав Лабунька
-
І першою важливою подією після "Холодної війни" стале те, що було підписано з Міністерством освіти та науки України про визнання дипломів УВУ в Україні що дає також можливість для навчання в УВУ таким чином, університет стає своєрідним інтелектуальним мостом між Україною, Німеччиною та ін. країнами ЄС. У тому ж 1992 році Фундація УВУ допопогла відкрити в бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка секцію книг присвячена українській діаспорі та діаспорних видань не безпосереднью участь відіграв голова Фундації УВУ в США Петро Ґой. У 1996 році відбувається теж важлива фінансова реформу що остаточно дозволить вийти з фінансової проблеми, а саме запровадження плати за навчання що також, автоматично позбавив їх субсидії від федерального уряду Німеччини та Баварії. Завдяки Фундації УВУ в США видавалися стипендії завдяки чому з періоду 1999 - 2002 рр. закінчили студії в УВУ 130 осіб з України на різних факультетів серед них є така відома особистість як Євген Сверстюк. Також, завдяки УВУ свої посади в університетах отримали Микола Когутяк, Дмитро Степовик, Іван Білас та інші. [2], [7], [8]
Український Вільний Університет як і інші діаспорні інституції допомогають Україні на будь-якому етапі в історії України. Особливо під час російського повномасштабного вторгнення де університет прийняв українських студентів, викладачів та звичайних людей що тікали від війни, університет надсилає по мірі своїх можливостей гуманітарну допомогу до України ми вдячні Українському Вільному Університеті що вони допомогають та допомогають у скрутну годину своїй рідній батьківщині.
Висновок
Підсумовуючи діяльність УВУ варто зазначити що університет пережив багато чого, заснування, потім переїзд до Праги, світову фінансову кризу, німецьку окупацію другий переїзд, "холодну війну" але, він дочекався до того моменту коли Україна стала незалежною державою та зберіг українську ідентичність завдяки публікації наукових праць українською мовою, інтегрувався в західноєвропейську систему науки та пропагує цю науку Україні та українцям. Університет підтримує постійні зв'язки з світовою науковою спільнотою та українськими установами а також, допомогає у боротьбі за українську державність.
Список використаних джерел та літератури
[1] Буртик. І. Історія фундації // Історія фундації УВУ 30 років діяльності 1975 - 2005 рр. ред. кол. Володимир Стойко, Петро Часто. Нью-Йорк, 2005 рік вид. Українська книжка
[2] Віднянський. С. УНІВЕРСИТЕТ (УВУ) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2019. - 842 с.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ukrainskyj_vilnyj
[3] Васькович. Г. Український вільний університет. Передісторія створення УВУ, його осяги й нові завдання // Науковий збірник Українського Вільного Університету. Ювілейне видання з приводу 70-ліття УВУ. Мюнхен, 1992 рік вид. Український Вільний Університет
[4] Полонська - Василенко. Н. Український вільний університет (1921-1971 рр.) // Український історик за 1971 рік №01-02
[5] Мірчук. І. Вступне слово // Науковий збірник Українського Вільного Університету. Ювілейне видання. Том VI, Мюнхен 1956 рік, вид. Логос
[6] Статут Українського Вільного Університету; Правила студій на філософському факультеті; Правила студій на факультеті права і суспільно-економічних наук ; Ординація доцентів / Мюнхен, 1948 рік вид. Українською Вільний Університет
[7] Федоренко. Є. Співпраця з українськими університетами // Історія фундації УВУ 30 років діяльності 1975 - 2005 рр. ред. кол. Володимир Стойко, Петро Часто. Нью-Йорк, 2005 рік вид. Українська книжка
[8] Шафовал. М. Історичний огляд і питання початків // Українській вільний університет 1921-2011 р. Мюнхен, 2011 р. вид. Український Вільний Університет
Комментарии
Отправить комментарий