Реформація на території сучасної Словаччини в 16. Столітті

🇭🇺Коли хвиля Реформації прокотилася в Угорське Королівство, на королівському престолі сидів слабкий і недосвідчений монарх Людовик II, який за 60 тисяч золотих монет від Риму він дозволив прийняти закон 1523 року, яка закликає короля, як католицького монарха, покарати всіх лютеран та їх захисників і прихильників, як єретиків і ворогів Діви Марії, смертю і конфіскацією майна.
-
Людовик ІІ Ягелон
-
📜Через два роки (24 квітня 1525 року) був прийнятий закон: «Lutherani comburantur - лютерани повинні бути спалені». Однак, незважаючи на ці суворі заборони, Реформація швидко поширилася в країні і знайшла нових прихильників навіть в рядах магнатів і знаті.  

🇩🇪Коли у 1525 році парафіяльний священик Банської Штявниці Конрад Кордатус і парафіяльний священик Кремніци Ян Крезлінг наважилися проповідувати вчення Лютера в Зволені, їх посадили до в'язниці в Буді, попри протести з боку Кремниці та Штявниці. 

⚔️На початку 1526 року шахтари в Банській Бистриці підняли повстання. Розслідування повстання було доручено Штефану Вербьоці, запеклому ворогу Реформації, який до того спалив вісім послідовників Лютера і повітового губернатора Гаспара Рашку. Слідство показало, що шахтарі повстали не тільки через утриману заробітну плату, але й через примус зректися своєї віри публічною присягою.

👑Магнати побудували і фінансували сотні шкіл. Одним з перших реформаторів на території сучасної Словаччиніюи був Матей Біро Девай, якого ще називають «угорським Лютером», а серед важливих представників старої церковної ієрархії, яка прийняла вчення Лютера, були два єпископи Нітри, Штефан Подманіцький і Франтішек Турзо
-
Матей Біро Левай (у центрі) 
-
📜Перший синод лютеран відбувся на території сучасної Словаччини в 1546 році, на ньому були присутні представники п'яти верхньоугорських вільних королівських міст, міські священики, керівники шкіл і проповідники сільських громад Шаришського і Спішського повітів. Синод прийняв 16 канонів, які стали першим зразком для формулювання сповідання віри та створення правил церковного життя лютеранських громад. Вони визначили Loci Comune Августа і Меланхтона як основу віри. На Синоді було створено перший сеньйорат.

🇩🇪Вищезгадані міста вирішили скласти спільне сповідання віри, яке пізніше назвали Confessio Pentapolitana, яке у вересні 1549 року було написано ректором Бардейовської школи Леонардом Штеккелем, який був учнем і другом Філіпа Меланхтона, батька філософського формулювання протестантизму. 
-
Леонард Штеккель
-
🇻🇦З середини XVI століття почали пропагувати першу організовану рекатоликалізацію. Першим очільником цих зусиль став Мікулаш Олах, архієпископ Естергомський. Тоді ж почалися спроби рекатолизації в Трнаві. 
-
Мікулаш Олаг
-
👑За принципом Cuius regio, eius religio (1555) знать затверджувала свої конфесії на території, що належала до неї. Католицька церква без великих успіхів спробувала магалася підкупити знать, єдиним винятком була західна Словаччина, де частина шляхти все ж таки прийняла католицизм. 

📉У 1559 році, відповідно до положень Тридентського собору, естергомський архієпископ Мікулаш Олаг почав проводити візитацію в окремих парафіях, яка мала визначити насамперед ортодоксальність священиків (це важливе історичне джерело для знання релігійних умов на угорській території на початку 60-х років 16 століття). Результати візитації до Словаччини показали, що більшість священиків прийняли протестантизм.

💀У 1559 році було складено ще одне віросповідання, Confessio Heptapolitana, яке було прийнято сімома містами Центральної Словаччини (Банська Бела, Банська Бистриця, Банська Штявниця, Кремніца, Губєтова, Нова Баня, Пуканець), її було укладено за зразком confessio Pentapolitana. 
На початку наступного року міщани сім міст надіслали це віросповідання королю і архієпископу Естергомському, за що отримали жорстоке покарання.
-
Костел Успіння Діви Марії в Банській Штявниці, який у 1575 – 1669 роках церква належав протестантам.
-
🇻🇦У 1561 році було засновано єзуїтську школу в Трнаві та семінарію для священичої освіти. Мікулаш Олах намагався схилити на свій бік протестантів ненасильницьким шляхом (освіта, книговидавництво). Однак це не принесло ніякої користі.

📜У 1569 році складено третє і останнє віросповідання, Confessio Scepusiana (повна назва Confessio fidei christianae parochum XXIV regalium ecclesarium in Scepusio), яке було прийнято 24 спішськими містами.  

✝️ Про утиски лютеран міст центральної Словаччини з боку угорської влади в ці часи, найкраще свідчить лист, надісланий містом Кремниця до міста Банська Штявниця 12.5.1575.
У ньому говорилося: "Не можемо приховати від вас, що папісти в усій нашій області старанно розставляють пастки для духовенства, деяких священиків публічно проклинають, інших ретельно ловлять і забирають. "

🇻🇦Завдяки зусиллям кардинала Юрая Драшковича, імператор і король Угорщини Рудольф II у 1586 році подарував єзуїтам Турчянський депозитарій для заснування коледжу в містечку Клаштор под Знєвом, в якому протестантська молодь проходила перевиховання. Знєв став одним із центрів рекатолизації центральної Словаччини, незважаючи на протест місцевої, протестантської, знаті. 
-
Голгофа у Клашторі под Знєвом
-
🇸🇰Однак перша хвиля Контрреформації була не дуже вдалою, що підтверджує
Історик Єва Ковальська, яка визнає, що в XVI столітті 90 відсотків населення сучасної Словаччини були протестантами.

Список використаної літератури

Kvačala, J.: Dejiny reformácie na Slovensku. Liptovský Sv. Mikuláš. 1935.

Doruľa, J.: Obdobie protireformácie v dejinách slovenskej kultúry z hľadiska stredoeurópskeho kontextu. Martin 1998.
Slávik, J.: Dejiny zvolenského evanjelického a. v. bratstva a seniorátu. Banská Štiavnica 1921.

Križko, P.: Dejiny banskomestského seniorátu. Liptovský Sv. Mikuláš. 1948.
Göllnerová, A.: Počátky reformace v Banské 

Bystrici. In: Bratislava. Časopis učené společnosti Šafaříkovy. Roč. 4, Bratislava 1930, s. 580 - 612. 

Drobný, P.J.: Evanjelickí slovenkí martýri (mučeníci). Liptovský Sv. Mikuláš. 1929, s. 1 -18.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Зелений Клин – українська земля у Тихому океані

Михайло Ханенко

Русинські анклави на південному сході центральної Словаччини