Діяльність ОУН в Запорізькій області
Однак, діяльність ОУН не закінчилися, наприкінці 40-го року у 31-му інженерному-протихімічному батальйоні що дислокувався у Запоріжжі, призовниками із Західної України було створено осередок ОУН. Організатором цього підпілля виступив Іларій Немировський. Це підпілля існувало до 29 червня 1941 року, коли розпочалися репресії проти всіх військ котрих радянська влада "зрадниками батьківщині" не оминуло це й інженерно - протихімічний батальйон було арештовано 11 осіб всі вони були членами ОУН а вже в серпні їх було засуджено до розстрілу також, була одна сфабрикована справа проти одного солдата котрого звинуватили до причетності ОУН ним став рядовий 16-го артполку військ протиповітряної оборони уродженець Тернопільської області Володимир Батюк однак, міфічна ця справа чи ні, наразі сказати складно, адже відсутні допити, матеріали справи та докази та подальшу долю цієї людини. [5], [11], [14]
Але підпілля ОУН зникло ненадовго, воно з'явиться в той самий момент коли прийдуть німці. Німці окупували Запоріжжя 4 жовтня 1941 року, разом з ними з'явились і члени ОУН на чолі з Іваном Климом. [7], [15]
———————
Іван Климів
———————
Завершивши вступ, ми переходимо до діяльності ОУН на території самої області.
Запорізький район
Як я зазначив трохи вище, німецькі війська з'явились вже 4 жовтня після відступу радянських військ з території міста, через декілька днів після окупації прибула і похідна група ОУН котра нарахувала 15 осіб з'яивлась через декілька днів після приходу німців її очолив Іван Клим. Одразу після прибуття до Запоріжжя, група "осіла" та почала організацію націоналістичного підпілля згідно донесенням німецької агентури члени ОУН проживали на площі Інженерній та Рози Люксембург (нині вулиця Миколи Хвильового) що знаходиться в центральній частині міста. [8]
Також, члени ОУН намагалися отримати високі посади в міській адміністрації, стати головним редактором газети «Нове Запоріжжя» а також, стати заступником та бургомістром (міським головою) міста однак, їм не вдалося зайняти одну важливу посаду. Члени ОУН почали вербувти для свого підпілля місцевих мешканців але, члени ОУН звернули свою увагу на представників інтелігенції, в листопаді 1941 року за ініціативи ОУН в приміщенні одного з місцевих інститутів було організовано збори м. Запоріжжя, на яких було розглянуто питання українізації життя міста та околиці. Через цікавість німецьких спецслужб, наступні збори проводилися у приватних помешканнях викладачів інституту. Основна мета таких зібрань це організація та напрвлення патріотично налаштованих українців на керівні посади до окупаційної адміністрації, заради того, щоб у перспективі сформувати українську національну адміністрацію. [17], [14]
Не тільки ОУН (б) створювали свій осередок в Запоріжжі а й ще і представники ОУН (м) преставники мельнівського спрямування намагалися заснувати свій осередок в Запоріжжі, базою для своєї реалізації вони обрали село Нове Запоріжжя що знаходиться неподалік від міста. Однак, їм не вдалося через те, що розпочалися репресії проти ОУН від гестапо. [3]
Звичайно, що після подій що відбувалися після Акту відновлення Української Держави у Львові 30 червня 1941 року та подальших репресій проти ОУН, репресії докотилися і до Запоріжжя, репресії в Запоріжжі розпочалися у квітні 1942 року за наказом бургомістра Вібе було знято з громадських місць українську національну символіку (тризуб) а також, вигнати всіх членів ОУН (б) з території міста. Всіх членів ОУН було заарештовано та відправлено до Галичини, що стосується Івана Климова, його провід ОУН перенаправив у Донецьку область [8], [7]
Після закінчення перших репресій, у березні 1942 року відбулося засідання ОУН в Запоріжжі де обговорювали окрім поточних питань, також було прийнято нових членів ОУН з місцевих жителів. Наприкінці 1942 - початку 1943 року прибув керівник Краєвого проводу ОУН у Південно-східних земель Василь Кук до Запоріжжя там він провів ряд зустрічей та було надано інструкції та план роботи. Однак, це для Запоріжжя було не потрібно, адже на момент 1943 року в Запоріжжі незбавляли темпи щодо пропаганди ідеї націоналізму. Ідею націоналізму пропагували студентам - практикантам з Дніпропетровського землемірного технікуму, серед них був член ОУН Сергій Федорець. Зусиллями Федорцем було створено осередок ОУН в с. Верхня Хортиця (нині входить до складу міста Запоріжжя) також, у Верхній Хортиці було сформовано "Хортицьку" групу з 6 чоловік котра мала зустрітися у Чорному лісі в Кіровоградській області для того щоб приєднатися до лав УПА, однак через швидке наближення лінії фронту та повернення радянської влади ці плани стали нанівець.
Василь Кук
———————
Після повернення радянської влади у жовтні 1943 році розпочалися репресії зі сторони НКВС, протягом 1944-1945 рр. було заарештовано активних членів ОУН. Після радянських репресій, підпілля ОУН ще по крайній мірі намагалося відновитися у 1947 та 1949 рр. однак у 1950 році член УПА которого за вказівкою проводу ОУН поїхав до Запоріжжя, де він та ще 5-ро людей планували впровадив підпілля у Запоріжжя та встановити зв'язок з Кременецьким районом. У донесенні до проводу ОУН датованим квітнем 1951 року він зорганізував підпілля у Запоріжжі. Однак, через 3 місяці після заснування підпілля він став об'єктом УМГБ та був арештований.
Також, варто тут згадати і Івана Климова, після провалу в Запоріжжі та діяльності на Донбасі він все ще намагався продовжити підпільну організацію, він та його брат Ярослав заснували радіовисильні «Афродита», однак на Різдво 1944 року заарештували його гестапо у Львові та розстріляли його. [10], [2], [7]
Таким чином ОУНівське підпілля на території Запорізького району діяло з перервами до 1951 року а також, ми бачимо що окрім членів бандерівського підпілля були і представники мельниківського руху. Що буде далі? Все саме цікаве, йдемо ми далі по районам
Василівський район
Оунівське підпілля у Василівці з'явилось паралельно з підпіллям в Запоріжжі але до Василівці з'явилися прибули представники і мельниківського та бандерівського руху. Першим був житель села Орлівське Омельян Ломейко, який перед тим як повернувся до свого села зі Львова де він прослухав курс пропагандистів у будинку українських біженців у Львові. Однак, коли він прибув до свого села то він не міг зв'язатись з мельниківцями, тому він співпрацював з представниками бандерівського крила, але в рамках розповсюдження агітаційного матеріалу. Що стосується представників бандерівського крила, то тут було набагато краще представники бандерівського крила започаткували діяльність ОУН у селах, Лугове, Підгірне, Скельки, Вовківка, Михайлівка та Балки. У с. Скельки було організовано явочна квартира яка обслуговувала підпілля Запорізького округу. Утримував її місцевий житель Войтенко.
Оунівське підпілля у Василівці з'явилось паралельно з підпіллям в Запоріжжі але до Василівці з'явилися прибули представники і мельниківського та бандерівського руху. Першим був житель села Орлівське Омельян Ломейко, який перед тим як повернувся до свого села зі Львова де він прослухав курс пропагандистів у будинку українських біженців у Львові. Однак, коли він прибув до свого села то він не міг зв'язатись з мельниківцями, тому він співпрацював з представниками бандерівського крила, але в рамках розповсюдження агітаційного матеріалу. Що стосується представників бандерівського крила, то тут було набагато краще представники бандерівського крила започаткували діяльність ОУН у селах, Лугове, Підгірне, Скельки, Вовківка, Михайлівка та Балки. У с. Скельки було організовано явочна квартира яка обслуговувала підпілля Запорізького округу. Утримував її місцевий житель Войтенко.
У Михайлівці було організовано потужний осередок на чолі з Михайлом Вінтонівом. Вони залучили до праці місцевого агронома Івана Гребенюка, за допомогою якого було організовано зустріч з місцевими жителями де виступав Михайло Вінтонівом.
Михайло Вітонів
——————————
Виконуючи постанови ОУН про контролювання всіх сфер діяльності на окупованих німцями територій, оунівці намагалися зайняти ключові посади в органах влади. Одним з напрямків діяльності михайлівських оунівців було поширення агітаційних матеріалів котрі вони отримували з Запоріжжя та Миколаєва. Окрім агітації та осередку, члени ОУН в Василівському районі мали ще й непоганий арсенал зброї внаслідок чого, почалося формування націоналістичного партизанського загону в кількості 200 осіб, планувалося сформувати у Великої Білозерці та Михайлівці аналогічні партизанський загони, однак, через арешти оунівців німців ці плани не були реалізовані.
З початком німецьких репресій у травні 1942 року було арештовано 5 чоловік членів ОУН у Великійбілозерці та Михайлівці де за різними свідченнямми одних відправили до Запоріжжя у місцеву в'язницю, одних депортували до Львова, інші вкоротили віку. Після репресій, діяльність ОУН у Василівському районі не було. [5], [10], [9]
Василівський район тут проявляє трохи цікавість так як, у цьому районі формується воєнізовані формування, однак, не для УПА, а для боротьби на території району (а можливо і в перспективі по всій області).
Продовжуємо далі, залишилося не так багато по районам, цікаво що там ще підготували нам райони Запорозького краю.
Пологівський район
У Пологівського районі члени ОУН прибули у жовтні 1941 року до Токмаку, Оріхове та Гуляйполі. У Токмаку оунівці заснували по всій громади котрий керувався проводом обласним проводом ОУН в Запоріжжі. В Оріховому три члени похідної групи серед яких був місцевий житель М. Федоренко. Він був працівник комітету заготівель Пологівського району був відряджений до Львівської обл. працювати за фахом. На початку німецько-радянської війни у Львові був залучений до ОУН-б і у складі похідних груп відправлений до Запорізької області. Він же був призначений керівником ОУН-б у Оріховому. У Гуляйполі ОУН була міцна, оунівці розповсюдили свою мережу на села Марфополі, Хвалибогівці, Санжарівці, Верхній Терсі, Туркенівці, Воздвижевці, Успенівці, Варварівці та на залізничний станції Гуляйполе. Осередок у Марфополі очолював брат керівника районної ОУН (б) Йосип Зінченко, який був директором місцевої школи. Що стосується самого районного центру то було організовано у Пологах один осередок ОУН, також, вдалося залучити до місцевої ОУН місцевих жителів котрих їхні житлові помешкання використовувалися як квартири ОУН. Місто Пологи використовувалися як місто де члени обласного проводу як перевалочна база до Гуляйполя, Куйбишеве (Албат), Оріхів, с. Троянки Бердянського району.
Павло Соломко
——————————
Як і в усіх інших районах області, репресії зі сторони німецької влади котрі проводили розстріли націоналістів особливо жорстоко німці розстрілювали членів ОУН в Гуляйполе члени Гуляйпільської ОУН були розстріляні в протитанкову рву та поховані в "братській могилі" [10], [5], [4]. Після репресій зі сторони Німеччини підпілля на території Пологівського району перестало існувати і більше не відновлювалося.
Бердянський район
У Бердянськ члени ОУН прийшли через певний час після приходу німців. Після того, як ОУН заснували свій контроль у Бердянську то члени ОУН на цьому не зупинилися, вони встановили контроль було розповсюджено Оунівці розповсюдили свою діяльність і у Ногайську (Приморськ), Калайтанівка, Новотроїцьке, Миколаївка, Осипенка. В селі Новоспасівка було організовано оунівське підпілля завдяки місцевому вчителю та членом похідної групи Поліщуку котрий був сільським вчителем. У селі Черніговці було організовано теж осередок ОУН котрий розповсюдився по всій громаді, однак, Чернігівці підпорядковувалися не Запоріжжжю а Маріупольському окружному проводі.
Члени ОУН організували у Бердянську краєзнавче товариство, було організовано товариство «Просвіта» а також, членом ОУН був священником котрий організував життя УАПЦ на території Бердянського району, також було розповсюджено агітаційний матеріал, серед цього матеріалу були праці Дмитра Донцова «Де шукати наших історичних традицій», Іван Крип'якевич «Історія України». Також, під час німецької окупації до Бердянського району прибув вербувальник УВВ з метою вербування бердяців до УВВ він розповідав українським націоналістам про переваги в УВВ однак, це була всього пропозиція, невідомо хтось з членів ОУН вступив до УВВ чи ні.
Звісно діяльність ОУН на Бердянщині як і в інших районах не залишилася непоміченою, 8 жовтня 1942 року (через рік після входження німців до Бердянську) був заарештований СД організатор «Просвіту» у Приморську П. Капленко. У 1943 році був заарештований керівник ОУН Бердянського району Пантелеймон Клименко.
Після повернення совєтської влади, підпілля ОУН у Бердянському районі розроблялося по справі «Попутники», заведеному на підставі даних агентів «Царгород» та «Огонь». 28 жовтня 1944 р. Військовий трибунал Мелітопольського гарнізону виніс вирок по справі членів бердянської ОУН. Петро Капленко та Пилип Мефодовський були засуджені до розстрілу з конфіскацією майна; Павло Мусієнко, Іван Федоренко та Костянтин Приходько – до 10 років таборів з ураженням в правах на 5 років та конфіскацією майна, Дмитро Полулях – 8 років таборів та 3 роки ураження в правах з конфіскацією майна. [12], [5], [14]
Мелітопольський район
В Мелітополь члени ОУН прибули наприкінці жовтня - на початку листопада коли прибула група оунівців на чолі з Михайлом Вітонівом. Спочатку оунівці спіткала невдачі, впершу чергу хотіли зв'язатися з керівництвом міста Мелітополь але це закінчилося допитом та наказом гестапо члени ОУН виїхали з до Львова де їх там допитувало гестапо вже там. Але все ж, у самому Мелітополі залишилося 3 члени ОУН але вони пішли у підпілля. Одним із перших хто долучився до ОУН став директор школи номер 19 М. Семикіна його помешкання слугувало для оунівців як склад націоналістичної літератури а також, завдяки директору було отримано зв'язок з представниками місцевої інтелігенції , також вдалося трохи згодом залучити ще директорів шкіл 4 та 90.
Звичайно, діяльність націоналістів необмежена тільки містом Мелітополем, діяльність ОУН розповсюдилось на с. Вознесенка де було організовано зусиллям ОУН український хоровий гурток, де співалися українські патріотичні пісні. Також, розповсюдилося діяльність на село, Семенівка, Велика Іванівка та Якимівку. Оунівське підпілля у Мелітополі активно розповсюджувало літературу їхнього земляка теоретика українського націоналізму Дмитра Донцова його праці "Де шукати наших історичних традицій", "Хто ворог українського народу", "Малий Робінзон" та інші котрі були у членів ОУН через що Мелітопольський пропагандиський окружний осередок наголошувався у довідці Мелітопольського підпільного комітету КП(б)У.
Дмитро Донцов
——————————
Окрім розповсюдження пропаганди української державності, оунівці і приділяли увагу і виховання молоді. У Мелітопольському агроземельному училищі протягом грудня 1941 - травень 1943 року діяло два молодіжних гуртка : «Дони» та «Козаки» Перший об’єднував російськомовну молодь, яка була прихильницею могутньої Російської держави. Гурток «Козаки» навпаки об’єднував україномовну молодь, яка стояла на позиціях української самостійності. Створений він був за ініціативи студента училища Григорія Передерія-‘Кобзи’, який очолив гурток та був ініціатором видання рукописного журналу «Український колос». Молодіжний гурток, організація за своєю суттю аполітична, став напівлегальним прикриттям для діяльності Юнацтва ОУН в агроземельному училищі. Деякі члени гуртка входили до мережі ОУН (б). Як і всіх районах Запорізької області котрі були згадані сьогодні накопичували зброю, планувалося формувати націоналістичних партизан в 50 чоловік а вишкіл би проводився в районі Молочного лимана навіть пропонувалося співпрацювати з прорадянськими організаціями у спільній боротьбі з нацистами а також, щоб вони надали зброю. Однак цю ідею не підтримали через розпочаті німецькі репресії.
У квітні 1943 року розпочалися репресії проти членів Мелітопольського проводу ОУН де німці окрім того що саджали в тюрьми членів ОУН а ще й розстрілювали, німці розстріляли голову проводу ОУН у Мелітополі Михайла Вітоніва. Після "звільнення" Мелітополя від нацистів прийшли більшовики котрі заарештували майже всіх членів ОУН з 1943-1948 рр. [5], [15], [7], [6], [9], [10], [16].
Таким чином, оунівське підпілля як і всіх інших районах Запорізької області пропагувало ідею української державності а також особливістю цього району було те що більшість членів було освітяни а також, в основному розповсюджували праці їхнього земляка Дмитра Донцова.
Висновок
Організація українських націоналістів у Запорізькій області вела підпільну діяльність під час Другої світової війни та в післявоєнний період, спрямовану на боротьбу за незалежність України від радянської влади та проти німецької окупації. ОУН в цьому регіоні займалася розповсюдженням пропаганди, організацією диверсій, а також мобілізацією населення до збройного опору. Її члени проводили агітацію серед місцевого населення, формували осередки підпілля та брали участь в саботажних операціях проти німців і радянських сил.
Однак, через потужний контроль радянських органів безпеки та відсутність належної підтримки в регіоні, діяльність ОУН у Запорізькій області була значно обмеженою. Більшість осередків були ліквідовані, а багато членів організації зазнали репресій. На момент травня 1944 року радянські спецслужби викрили 30 груп ОУН, заарештовано 53 учасників де їх допитували та відправляли в радянські табори або розстрілювали [1]
Список використаних джерел та літератури
[1]ГА РФ. Ф. Р-9478. Оп. 1. Д. 132. Л. 461–464. Копия.
[2]ГДА. СБУ. Ф. 2 (4-е управління). – Оп. 29 (1956 р.). – Спр. 8. – Арк. 73.
[3] Гартимів. М. Землею українською // На зов Києва : Український націоналізм у ІІ світової війни. Збірник статтей, спогадів і документів. Торонто - Нью-Йорк 1985 р. вид. Новий шлях
[4]Користильов. В. Таємниці гуляйпільської ОУН // газета "Шлях Перемоги" за 31 липня 1997 року.
[5]Турченко. Ф. Г. В., М. Мороко, О. Ф. Штейнле, В. С. Орлянський [та інші]. Запорізький рахунок війни/ Запоріжжя, 2013 вид. Просвіта
[6]Малюга. В. М. Антинімецька інформаційно - пропагандистська діяльність ОУН і УПА серед населення окупованої України : дис...к. і-их наук : 20.02.22 / Київ, 2006 рік с. 215
[7]Шанковський. Л. Похідні групи ОУН (Причинки до історії похідних груп ОУН на центральних і східних землях України в 1941 - 1943 рр.) / Мюнхен, 1956 р. вид. Український самостійник
[8]Щур. Ю. Діяльність ОУН - Р у м. Запоріжжя у 1940-х рр. // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2011, вип. XXX
[9]Щур. Ю. Нациські репресії проти ОУН на Запоріжжі // Діяльність Організації Українських Націоналістів на Сході України. Збірник статей/Упорядник Хобот П. – Дніпропетровськ, Східноукраїнський дослідницький центр «Спадщина», 2010.
[10]Щур. Ю. Діяльність підпілля ОУН (р) на території Запорізької області у 1942-1943 роках // Український визвольний рух. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху, 2014. – Збірник 19.
[11]Щур. Ю. Підпільні осередки ОУН у Запоріжжі (1939 - 1941 рр.) // Наукові записки Запорізького національного університету 2021 р.
[12]Щур. Ю. ОУН в Бердянській окрузі у 1941 - 1943 роках // інтернет - ресурс «Український націоналістичний портал» режим доступу : https://ukrnationalism.com/history/3813-oun-v-berdianskii-okruzi-u-19411943-rokakh.html
[13]Щур. Ю. ОУН на території Запорізької області 1940-1945 р. Документи й матеріали / Торонто - Львів, 2018 вид. Літопис УПА
[14]Щур. Ю. Організація Українських Націоналістів на Запоріжжі / Запоріжжя, 2009 р. вид. Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького
[15]Щур. Ю. Похідні групи ОУН на території Запорізької області // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2012, вип. XXXIII
[16] Щур. Ю. Діяльність підпілля Організації Українських Націоналістів на території Мелітопольського району Запорізької області // Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. – Львів, 2006. – Збірник 8.
[17]BA. R 58/219
Комментарии
Отправить комментарий