Дмитро Донцов
Дмитро Донцов народився 30 серпня 1883 року в місті Мелітополь що знаходиться в Запорізькій області хрестили його в Олександро - Невського собору де був зроблений метричний хапис. Народився він в багатодітній заможній родині окрім нього було два брати та дві сестри. Батько Іван Донцов був підприємливим дворянином та депутатом міської думи міста Мелітополя він був авторитетом у думі та його авторитет зростав його висунули на посаду голови міста Мелітополя і він був обраний головою міста, однак він не встиг скласти присягу бо він неочікувано помер. Мати Єфросинія була звичайною домогосподаркою яка теж рано померла як і батько
Стосовно походження його та родини існують багато різних версій існує версія про те що він походить зі Східної Слобожанщини яка оселилася в Таврії деякі говорять про його російське, українське, німецьке, італійське, татарське походження. Про свій рід сам Дмитро Донцов казав у листі до українського громадського діяча у Канаді Михайла Гикавого у 1959 році писав наступне
«Читаючи Д. Багалія «Історія Східної Слобожанщини», я знайшов, що багато свого часу емігрувало звідти в нашу Таврію та що у нас було назвиськ, що часто стрічаються в Слобожанщині. Взагалі на Україні це назвисько дуже поширено, в Московщині я його не стрічав. У Багалія ж читав я, що першим колонізатором Слобожанщини був Федір Донець та що в XVIIІ в. його нащадки – коли всі козаки убіглися о признання їм російського дворянства – змінив своє назвисько на Донцов та ще й Захаржевський. Чи від тих Донцових походив мій батько, я не знаю, в кожднім разі для мене це була вказівка, як Донці перемінилися в Донцових.»
Про свою маму Єфросинію згадував, що вона була українського походження, хоча виросла в домі німецького колоніста. Про свою родину він говорив у листі до Євгена Маланюка що : «родина була теж "таврійська", цебто мішана, дід до кінця життя не вивчився по російськи, мати називалася Франціскою (Франя), тітка Поліною... Оповідала мати, що прабабця моя була італійка.».
Але як би там не було родина Донцових була доволі заможною та освіченою, тому їхня родина піклувалася про освіту їхніх дітей родина окрім мішанини національностей вважала себе українцями так вони читали Гоголя, Шевченка, Куліша і Стороженка хоч і спілкувалися у будинку російською, але для них українська не була чужою. Зростав він у тому багатонаціональному середовищі так, він дружив з однією шотландською родиною яка була копачами артезіанських колодязів з якими Донцов дружив. У 1900 році він закінчив Мелітопольське реальне училище де акцент його був на технічні науки у тому ж році він переїхав до Царського села поблизу Петербургу де він довчився Царськосільській гімназії, де він складає іспити з предметів, без яких вступ до університету було б неможливим. Донцов став студентом юридичного факультету Петербурзького університету. Дмитро Донцов влився у українське середовище яке на той час було багато українців. Дмитро Донцов проводив більшість свого вільного часу в бібліотеці місцевого університету де його найчастіше можна було зустріти та він збирав накопичені знання які у майбутньому склалися у його основу національної свідомості.
Зі спогадів Дмитра Дорошенка : «Ще навесні 1903 року я зауважив у читальні петербурзького університету незнайомого мені студента, що постійно читає видання Наукового Товариства імені Шевченка й взагалі читає українські наукові книжки з Галичини, що їх можна було дістати з бібліотеки лише за спеціальною рекомендацію котрогось з професорів. Це був Донцов.»
Донцов приєднався до Петербурзької української студентської спільноти серед яких були Дмитро Дорошенко, Олександр Лотоцький, Валентина Яновська-Радзимовська та інші.
Дмитро Донцов на підлозі під час свого навчання у Санкт-Петербурзькому університеті
—————————
Під час свого студентства він вступив до УСДРП а також вся українська студентська петербурзька громада. Саме вступ до УСРДП став для Донцова можливістю для реалізацію він виступив 18 жовтня 1905 році Донцов виступив з промовою на українському політичному віче, яке було стихійно було організовано в актовому залі університету де вимагав усунення викладання релігії зі шкільної програми ось його промова : «Церква, як християнська, так і католицька, була і є заклятим ворогом всякої свободи... Церква ніколи не протестує проти права приватної власності і війни, а проти революції і соціалізму – завжди» . Також, на цьому виступі він заявив про незалежність України
Після такого виступу Донцова заарештували під час обшуку у нього знайшли брошуру РУПу (якої він не був членом) та відправили його до Києва де він сидів у Лук'янівської в'язниці він не закінчив освіти його у наступному році відпустили але через рік його знову заарештували під час другого арешту та восьми місяців ув’язнення виникає загроза життю Донцова через хворобу. Заходами брата, сестри і Валентини Яновської-Радзимовської його випускають на поруки, а 1908 р. він виїздить у Галичину на лікування де під час свого лікування у Закопане він зустрічає людину з якою на самому початку буде вихваляти а потім воювати В'ячеславом Липинським. Вони зійшлися на тому що Україні потрібен вождь, який поведе народ за собою. І ця думка надовго западе у свідомість Донцова.
У 1909-1911 рр. Дмитро Донцов навчається у Віденському університеті. Тут стається подія, яка пізніше вплинула на все його життя. Дмитро Донцов знайомиться і 1912 р. одружується із студенткою Марією Бачинською – вірним другом і співробітником, яка любила і підтримувала його навіть після розлучення, до самої своєї смерті. Постать дружини відіграла виняткову роль не лише в особистому, але також у професійному і творчому житті Донцова. Він навчався у Львові де отримав вищу освіту та ступінь доктора юридичних наук у 1917 році.
У 1913 році він вийшов з УСДРП через ідеологічні свої причини, адже він почав потихоньку відходити від своїх соціалістичних ідей і почав на вертатися на націоналізм. У тому ж 1913 році у Львові відбувається ІІ студентський з'їзд на якому виступив Дмитро Донцов зі своїм рефератом під назвою «Сучасне положення нації і наші завдання» який викликав великий резонанс не лише в українському середовищі а й ще навіть в російській соціял-демократії на що вказують навіть виступи основоположника Червоної Росії Леніна. Донцов наголошує на необхідності відокремлення України від Росії. Хоч в тексті проглядається певна лояльність до Австро-Угорщини, стає очевидним наступний крок, тут ще не сформульований – державна незалежність України. Також, цей виступ повпливав доволі сильно і на молодого Євгена Коновальця. Есеїстичні виступи Донцова помітили стає відомою постаттю всеросійського політикуму, свого роду метафорою української чужорідности в межах Російської імперії. Попри заборони праць Донцова його реферати та праці підпільно друкують по всій Україні.
У серпні 1914 року він став головою Союзу Визволення України. Однак він конфліктує з президією СВУ, вимагаючи суворої фінансової звітності та звинувачуючи провід в організаційній неспроможності. Він стверджує, що «Ціле нелеґальне українське життя і діяльність нелеґальних українських груп (в Україні) іде там зовсім незалежно і без жодного контакту з «Союзом». Після свого звільнення він вирішив приділити увагу саме навчанню де він у 1917 році він отримав ступінь доктора з юридичних наук.
Вже в наступному році Донцов переїздить до Києва одразу після перевороту Павла Скоропадського свій переїзд до Української Держави він пояснив тим що
«На тлі сірої штандартності і безбарвності демо-соціального провідництва (Винниченко, Грушевський) Скоропадський був індивідуальністю».
Трохи ще про Скоропадського від Дмитра Донцова у своєму щоденнику «Рік 1918. Київ» Донцов, писав про Скоропадського що він побачив у ньому Бонапарта, людину сильної волі до боротьби і втіленням ідеї, яка мала перемоги. У Києві організував у столиці Українське Телеграфічне Агентство та став першим її директором а також він став директором Державного Бюро преси а також, гетьман Скоропадський призначив його радником з зовнішньополітичних та культурних питань. Гетьман радиться з ним щодо важливих акцій. Донцов розпорядився утворити у МВС Української Держави Українське телеграфне агентство де розповсюджує сітку УТА на території України, Австрії та Німеччини а також при Міністерстві закордонних справ України – Бюро української преси. Донцов також вступає до партії УДХП де Донцов склав програму партії.
У липні 1918 року Дмитро Донцов повідомляє всій європейській громадськості про створення української держави, яку визнала Німеччина, з якою воювала Росія, і ще 30 повідомив державам про утворення України. У літку 1918 року у Києві велися таємні перемовини з німецьким представництвом у Києві щодо можливості формування нового уряду кандидатуру Донцова висували на посаду Міністра закордонних справ України замість Дмитра Дорошенка але цього не трапилося, Дмитро Дорошенко залишився міністром закордонних справ до листопада 1918 року. До речі про закордонні справи, Дмитро Донцов підтримав претензії гетьманату щодо встановлення української влади на території Криму підтримував всі дії гетьмана та його уряду стосовно Криму вважаючи Крим нероздільною частиною України але окрім Криму Донцов підтримував консолідацію всіх українських земель у своєму «меморіалі до політичної комісії» Донцов розкритикував дії попередньої влади щодо права самовизначення кордонів що "є небезпечним для держави спосіб" але заявив що консолідація необхідна.
Також, окрім зовнішньополітичних справ Дмитро Донцов також проводить широку культурну агітацію зокрема завдяки Донцову відкривається у Кам'янці - Подільському, відкриття гімназій по всій території України, відкриття Українську Академію Наук та ряд інших заходів. Однак, після підписання Скоропадським «Федеративної грамоти» Дмитро Донцов написав у своєму щоденнику наступне :
«Грамота перекреслила мої сподіванки, наші дороги розійшлися. Що грамота проголошувала федерацію з неіснуючою Росією, її не виправдовує. Питання державної незалежности не є питанням тактики, а засади. Хто оправдовує такий «тактичний крок» нині, той виправдає його й завтра; той вибиває аргумент з рук проти сьогоднішніх федералістів»
Після приходу до влади Директорії Володимира Винниченка відбувалася зустріч нового республіканського уряду у якій був присутній і сам Донцов на цій зустрічі була записана Декларація нового республіканського уряду, яку Донцов відкрито назвав «більшовицькою». 10 лютого 1919 року отримає паспорт УНР та закордонний паспорт від Симона Петлюри та було відправлено до Берна де він зайняв посаду у пресовому бюро де він займав посаду референта де він налагоджував інформаційну кампанію про перебіг подій в Україні а також репрезентує уряд Петлюри у Європі. Так продовжувалося до 1921 року доки воно функціонувало після цього він спочатку поїхав до Відня де видає книгу «Підстави нашої політики» – це були перші спроби підведення підсумків поразки і причин цієї поразки. Шлях Скоропадського і Петлюри, як констатував Донцов, виявився безперспективним. Трохи згодом отримавши дозвіл від польської влади на переїзд до Львова де він прожив до 1939 року.
Першою справою чим займається Донцов він займався редагуванням «Літературно-науковим Вістник» найвідоміший журнал міжвоєнного періоду де зібралася ціла плеяда українських літераторів такі як, Олена Телеіга, Євген Маланюк, Юрій Клен, Юрій Липа та ряд інших відомих діячів мистецтва та науки та працює головним редактором ще у Журналі «Заграва» . У 1926 році виходить його напевно що найвідоміша з найвідоміших ідеологічних праць «Націоналізм» в ній Дмитро Донцов як зазначив сам Донцов
«хоче усталити поняття українського націоналізму, не як ту, чи іншу програму, не як відповідь на завдання нинішнього дня, лише як світогляд, і тому хай не розгортає цеї книжки той, хто шукатиме в ній аргументів за той чи іншою "орієнтацією", партійної "програмою", чи формою "правління"»
У цій книжці подається також трактування Донцова що терміну нація, на думку Донцова нація – це група людей з окремими тілесними і духовими притаманно стями, через яку кожний член, до. неї при належний, дістас одночасно разом із своїм народженням і свою долю. Націоналізм в трактовці Донцова – це всеохоплююча, цілісна світоглядна система. У своїй праці Донцов піддав нищівній критиці старе демоліберальне країнство ХІХ століття Кирило-Мефодіївського товариства та Драгоманова. Раціоналістичний, матеріалістичний, атеїстичний та космополітичний ідеології драгоманства він протистав свій світогляд чинного націоналізму.
Варто також приділити увагу такому питанню як В'ячеслав Липинський та Дмитро Донцов, хоч це тема на окремий допис але Липинський та Донцов не ладнали протягом всього життя Липинського починаючи з 20-х років вони конфліктують на фоні свого світогляду та їхнього бачення. Їхні взаємні закиди заслуговують на окремі висвітлення одні одного звинувачували у приналежності до національності. Окрім боротьби проти свого опонента Донцов став ідеологічним "батьком" ОУН та став на шлях розбудови цієї організації та місцем для пропаганди його версії націоналізму.
Донцов продовжував писати багато різних статтей, книг, до 1939 року. Після початку Другої світової війни він виходить з Берези Картузькій та емігрував до Румунії де він засновує у Бухаресті журнал під назвою «Батава» варто також відзначити що під час нацистської окупації України члени ОУН (наскільки було можливо) розповсюджували праці Донцова таким чином вони спробували залучати через праці Донцова особливо праці Донцова розповсюджували в його рідному Мелітополі хоч він сам нажаль не побачив це місто хочаб знову.
Після закінчення Другої світової війни він опинився в Німеччині в американській окупаційній зоні де згодом емігрував до Канади де він продовжував працювати написанням книг, статті, публіцистикою і виступами до кінця свого життя, він помер 30 березня 1973 року у місті Монреаль але похований в місті Саут-Баунд-Брук в українському кладовищі.
Висновок
Дмитро Донцов залишив значний спадок у вигляді своїх ідей і праць, які, попри суперечливість, значно вплинули на формування української національної свідомості. Його заклик до активної боротьби за незалежність, до плекання сильного національного характеру та відстоювання ідеалів свободи резонує і в сучасній Україні. Донцов – це символ незламності духу та переконання в тому, що майбутнє належить тим, хто готовий за нього боротися.
Пояснення
¹*УСДРП - Українська соціал-демократична робітнича партія заснована на основі РУП
Васькович. Г. Дві концепції української політичної думки В'ячеслава Липинський - Дмитро Донцов / Б.м, 1990 р. вид. Рада Оборони і Допомоги Україні
Український Конґресовий Комітет Америки
Донцов. Д. Рік 1918 р. Київ. / Київ, 2002 р. вид. Темпора
Дорошенко. Д. Мої спомини про моє давнє минуле / Вінніпег, 1949 р. вид. Видавнича спілка "Тризуб"
Зайцев. О. Дмитро Донцов і «Заграва» (1923 - 1924 рр) // Наукові записки УКУ. – Львів, 2019. – Число XIII. – Серія: «Історія». – Вип. 3. – 312 c.
Коломієць. Р. Дмитро Донцов. / Харків. 2020. вид. Фоліо
Квіт. С. Дмитро Донцов : ідеологічний портрет / Львів, 2013. вид. Галицька видавнича спілка
Лісовий. Р. Донцов і Липинський // Harvard Ukrainian Studies. Vol. 9, No. 3/4, The Political and Social Ideas of Vjačeslav Lypyns'kyj (December 1985), pp. 477-494
Сосновський. М. Дмитро Донцов. Політичний портрет / Нью-Йорк - Торонто, 1974 р. вид. Наукове Товариство ім. Шевченка Бібліотека Українознавства чз. 33
ЦДАВО. Ф. 4211. Оп. 1. Спр. 7 . Арк. 6
ЦДАВО України. Ф. 2607. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 76-80
Чугуєнко. М. В. Життя та ідеї Дм. Донцова // Материалы международной конференции молодых историков. – Харьков, 1994. – C. 89 – 93
Щур. Ю. Діяльність підпілля Організації Українських Націоналістів на території Мелітопольського району Запорізької області // Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. – Львів, 2006. – Збірник 8.
Єдник. Р. Дмитро Донцов ідеолог українського націоналізму / Мюнхен, 1955 р. вид. Українське видавництво
Комментарии
Отправить комментарий