Михайло Ханенко

Михайло Ханенко

Михайло Ханенко народився приблизно у 1620 році адже відсутні відповідні документи щодо нього. Його батько Степан Ханенко був вправним воїном він боровся проти турків та татар разом з гетьманом Петром Сагайдачним однак він потрапив до полону під час одного з битв внаслідок чого він пробував у турецькому полоні з якого його було викуплено польським шляхтичем Лукомським згодом Степан Ханенко одружився на дочці прикордонного старости. В них народилися троє синів серед яких Михайло.

———————————————

Родинний герб Ханенків

———————————————

Щодо дитинства, юності та освіти нажаль про це відсутня інформація проте відомо що він як і батько воював проти татарів у складі Уманського полку його бойові навички були неординарні внаслідок чого, він вже наприкінці 50-х років став Уманським полковником де він приймав участь в козацькій раді на якій він та козацька старшина призначила Юрія Хмельницького гетьманом України також, варто ще зазначити що Ханенко намагався схопити гетьмана Виговського через його перемовини з польським королем щодо козаків, де він склав свою булаву але за умовою якщо козаки залишиться вірним королю і його дружину відпустять з Чигирина. Однак, його спинило те що парламентарі привезли бунчук і булаву новому гетьманові Петру Дорошенкові. 

Після приходу до влади Юрія Хмельницького присутні відомості того, що Юрій Хмельницький призначив його наказним гетьманом у 1660 році. В липні 1659 року підписує колективного листа старшини до полковника Івана Безпалого який перейшов на бік Москви під час правління гетьмана Івана Виговського де він критикує його промосковські погляди з листа : 

«Народившись разом з нами народом вільним і вирісши в Україні, отчизні нашій, і за неї немалий час боровшись, тепер сам добровільно в неволю піддається і на братів наступає» 

У жовтні 1659 року підтримав разом зі старшинею Переяславські статті Юрія Хмельницького які суттєво обмежила права української держави. Вже влітку 1660 року очолив Уманський полк де він прийняв участь у Чуднівському поході внаслідок якого було підписано Слободищенський трактат який загалом повторювати пункту Гадяцької угоди 1658 року однак не згадував про утворення окремого Руського князівства після приходу до влади Павла Тетері він був Уманським полковником. Після обрання Петра Дорошенка Ханенко продовжив перебувати у складі Уманського полковника та підтримував політику Дорошенка , після того як Дорошенко перейшов до турецького султана то Ханенко подався на Запорожжя де він запропонував свою кандидатуру на посаду нового гетьмана Правобережної України та Запорізької Січі внаслідок чого Правобережні полки та Запорізька Січ обрали у 1669 році гетьманом Правобережної України на противагу гетьмана Дорошенка. 

Одразу після обрання гетьмана Ханенка розпочалася війна між прихильниками дорошенківцями та Ханенків, до цього походу також приєднався і запорожці на чолі Петром Суховієнком. Ханенко був прихильником польської орієнтації тому, після того як він став гетьманом він підтримував тісні відносини з Варшавою але і також підтримував і контакти з Москвою адже він розумів що без допомоги східного сусіда йому не втримати булаву в руках тому він надіслав посольство в Москву де він отримав невелику дипломатичну перемогу – повернулася вона з грамотою російського царя де цар прощав всі виступи січовиків проти царя. 

Щодо суттєвих кроків Ханенка, то він намагався заключити договір з Річчю Посполитою. Для цього він відправив в місто Острог посольство щоб підписати договір з приводу регулювання взаємовідносини з королем Річчі Посполити внаслідок чого, було підписано у 1670 році Острозький договір за яким обмежуються права у всіх сферах однак цей договір мав перевагу адже це певною мірою легітимізував Ханенка в якості гетьмана України у очах Річчі Посполитої це спровокувало в свою чергу війну між Ханенком та Дорошенко розпочалася ще одна війна тепер вже за булаву гетьмана Правобережної України війна тривала до 1673 року яка завершилася поразкою Ханенка котрий після поразки сховався з родиною у Варшаві а військо перейшло на сторону Дорошенка та османів які втрутилися у цю війну. У наступному році на Правобережжя зайшли війська промосковського гетьмана Івана Самойловича до якого одразу перейшло більшість правобережних полків до Самойловича 17 березня 1674 року в Переяслві відбулася козацька Рада правобережного козацтва у підсумку якої Ханенко склав свої повноваження як гетьмана Правобережної України та попросив вибачення у козацької старшини. 

Після свого відречення жив у місті Козелець що знаходиться на Чернігівщині. Попри те що він більше був не гетьманом України його бентежила власна політична кар'єра так, у 1677 році він написав листа до тодішнього короля Польщі Яна ІІІ Собєського де він пропонував співпрацю з королем цей лист був перехоплений Самойловичем через що був заарештований та відправлений до Батуринської в'язниці, помер Михайло Ханенко у 1680 році причини та місце поховання невідомі. 

Висновок 

Михайло Ханенко залишив неоднозначний слід в історії України. Його політика викликала як схвалення, так і критику. Ханенко намагався зберегти українську автономію в умовах постійного тиску ззовні, але водночас був змушений іти на компроміси, які часом коштували йому підтримки власного народу. Його діяльність стала важливим уроком для наступних поколінь, демонструючи складність вибору між прагненням до незалежності та політичними реаліями того часу. Ханенко залишився символом боротьби за збереження української ідентичності в умовах хаосу й зовнішньої загрози.

Список використаних джерел та літератури 

Дорошенко. Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльності / Нью-Йорк, 1985 р. вид. Видання Української Вільної Академії Наук у США 

Величко. С. Літопис Самійла Величка / Київ, 1991 р. вид. Дніпро 

Кривошея. В. Козацька еліта Гетьманщини / Київ, 2008 р. вид. ІПіНЕД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. 

Турмій. І. Михайло Ханенко – Уманський полковник. Гетьман Правобережної України // Наука. Освіта. Молодь. Частина 2 

Чухліб. Т. Михайло Ханенко // ред. В. А. Смолій. Володарі гетьманської булави / Київ, 1994 р. вид. Варта 

Чухліб. Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648 - 1714 р. / Київ, 2003 р. вид. Інститут історії України НАНУ 

Чухліб. Т. Ханенко Михайло Степанович // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013.