Полтава 1709 р. – зворотний пункт в історії Евразії

Мазепенський рік в 1959 р. належить до історії. В тому році роблено спроби в цілому світі оцінити бій під Полтавою в 1709 р. з перспективи 1/4 тисячоліття. У висновку тих спроб стало видно, що бій під Полтавою був одним із зворотних пунктів історії евразійського континенту і що першою жертвою тої акції впала та частина Европи, що звалась і нині зветься Україною. 

Справу Полтави студіювало багато знавців минувшини. Тут подаємо статтю німецького знавця історії 18 століття, О. Гайнца, яка появилась в німецькому військово - науковому місячнику «Вер - Віссеншафтліхе Рундшау» з липня 1959 р. Автор розглядає добу шведського короля Карла ХІІ як мілітарну операцію і виводить воєнні пляни Карла в історичному світлі світово - політичного значення. Попри наші власні оцінки тої доби варто запізнатись і з чужими поглядами на цю справу. 

—————

Карл XII

—————

Хід думок автора такий:

Політичні наслідки воєнно-стратегічних плянів і дій мають часом більше значення, як лише перемога чи поразка на полі бою. Це треба знати, щоб повністю зрозуміти епохальний бій між шведами та москалями під Полтавою в 1709 р. та його наслідки, що сягають до наших днів. 

Мілітарний бій дав повну перемогу московському цареві Петрові Великому. За той бій він дістав в історії московської імперії назву Петра Великого... 

Бій під Полтавою став в своїх політичних наслідках зворотним пунктом в історії Північної і Східної Європи. Від 9 липня 1709 р. почався ріст потужности російської імперії, що з малими перервами триває і до нині. 

Корінь поразки шведів під Полтавою сягає до 1706 р. Тоді шведи, як переможці перебували на терені Німеччини. Карло розбив тоді цілу протишведську коаліцію. Нерозбитою оставала тільки Росія. Тому Карло рішився побити і небезпечного царя Петра та змусити його до миру. Він цілий рік готовився до походу на Росію. Для цього зібрав в Німеччині 46.000 добірного війська та зброю. В додатку до своїх головних військових сил він мав ще мілітарні формації в Курляндії, Фінляндії та по різних твердиннях над Балтикою. Його резерви стояли у Швеції. Всього Карло підготовив до походу на Росію коло 110.000 війська. Петро мав лише 100.000 війська. 

Карло звик був до перемог. Це спонукало його недоцінювати ризик маршу в глибину велетенських східно-европейських просторів. В своїх плянах він розрахував на те, що його перемога над Петром штовхне на бунт проти Москви підневолені народи. Плян походу Карла належить до найкращих і найбільш захоплюючих планів мілітарної операції світової операції. В тому плані пробивалася пізніше мілітарна геніальність наполеонівського типу. 

Карло був рішений йти з головними силами, 38.000 війська, на центр ворога, Москву. Там найпізніше цар Петро мусів стати до одвертого бою. В тому бою шведи мали розбити московські війська. В дорозі на Москву мав до нього долучитись ще 11.000-ий курляндський відділ, а з Польщі мали піти наступом на Україну 8.000 німців разом з польською, мало придатною до боїв армією. Похід на Україну мав помогти народам Південної Росії (Україна і інших) піднятись проти московських окупантів. В тому часі донські козаки закінчили свою ворохобню проти Москви. Карло сподівався, що в ході війни до походу на Росію долучаться ще турки та залежні від них народи і припечатають долю Московії. Шведське військо в Фінляндії мало зв'язувати там московські сили. 

У вересні 1708 р. Карло був вже коло Смоленська. До Москви ще було коло 400 кілометрів. Цар Петро мав тоді 52.000 війська і не мав відваги стати до одвертого бою з Карлом в чистому полі. Він обережно маневрував. В сутичці коло Головчина над горішнім Дніпром Карло розбив царя, але та перемога не зломила духа москвоського війська. З другого боку цар Петро дещо надщербив курляндський відділ шведського війська також над Дніпром і забрав його обози. Головні сили того відділу пізніше получились з Карлом, але брак обозів дав себе відчути. Почалися труднощі з харчовим та збройним постачанням для цілої армії. Військо Карла почувало себе як острів у чужому бурхливому морі, який зі всіх сторін шарпали нереґулярні військові частин царя Петра. В додатку Петро спалив цілий простір між Смоленськом та Московою і цим унеможливив Карлові прямий похід на Москву без харчового і збройного постачання. 

Карло був змушений змінити шлях на південь, щоб з іншого боку дістатись до Москви. Але той шлях заступили йому московські війська. Тому він в листопаді 1708 р. рішився піти в Україну і замість приблизитись, – віддалитись від Москви на 730 кілометрів. 

Все це основно заламало воєний плян Карла. 

В міжчасі 8.000 німців не пішли з Польщі на Україну, бо мали труднощі з поляками. Шведські відділи оперували в Фінляндії, але Петро, не вважаючи на них, стягнув звідти своє військо до головної сили проти Карла. 

Поява шведських військ в Україні викликала повстання проти московської окупації. Гетьман України Мазепа, з яким Карло мав довший час підпільні зв'язки, скинув з себе промосковську маску і перейшов до Карла. До Мазепи долучились і формації Запорожців з-над Дніпра. Але повстання в Україні не було повне. Московські залоги зорієнтувались в ситуації і терором не допустили до поширення повстання на цілу Україну. І турки не зрозуміли своєї години і не виступили проти Петра і залежним від себе татарам не дозволили виступити..

Тим самим плян Карла на 1709 рік не вдався через непередбачені обставини. Рівночасно маліли і шведські сили через постійні офензивні дії і втрати про них. Поповнення Карла були далеко, в Швеції. Петро поповнював свої втрати місцевими людьми. 

В 1709 р. була така ситуація, що одні проти одних стояли 25.000 шведів і 45.000 москалів. Таке силове відношення не лякало Карла. Він знав, що при такому відношенні шведи розіб'ють москалів в одвертому польовому бою. 

Москалі в міжчасі вчились воювати на шведський спосіб і зовнішня небезпека розбудила в них національну гордість та державний патріотизм. Цар Петро повністю спирався на московські національні сили. В проводі його війська стояли генерали московської національності. Вони навчились маневрувати на полі бою та різати ворожі шляхи постачання і поповнення. А втім, Карло змагав дальше до того, що розіб'є москалів. Відчував це й цар Петро та уникав одвертого бою. 

В травні 1709 р. Карло обложив козацьку твердиню Полтаву, що стала по стороні царя Петра. Полтава не мала для нього стратегічного значення. Він свідомо протягав облогу, щоб тим стягнути під Полтаву московські війська. Він знав, що здобуття Полтави могло стати символом поразки його війська і сиґналом для повстання проти Москви всіх народів на південь від Московщини. І цар Петро знав, що йому не вдасться втримати Полтаву, то повстання на Україні охопить цілий край, а дальше виступлять турки з татарами. Тим самим він був змушений повести свої головні сили під Полтаву. 

Під Полтавою він розгорнув свої сили на східньому березі ріки Ворскли під прикриттям річних болот від сторони шведів. Він думав звільнити Полтаву маршем через болота і таким способом оминути одвертий бій з Карлом. 

Бої між москалями та шведами тривали довший час. Москалі пробували дістатися до Полтави, а шведи їх не пускали. Положення в Полтаві все гіршало і знаходила небезпека її капітуляції перед шведами. Того Петро найбільше боявся. 

Та ситуація змусила Петра перевести свої війська з-під охорони болот на 15 кілометрів на північ від Полтави, де була можливість перейти Ворсклу і дати поміч Полтаві. Для забезпечення своїх військ перед шведами він збудував польовий укріплений табор. Все це бачив Карло і йому здавалось, що надходить момент, коли облога Полтави змусить Петра до одвертого бою. 

Того самого дня, коли московські війська перейшли Ворсклу на північ від Полтави, Карло був ранений в одній сутичці х москалями на південь без московського переслідування, в напрямі до татар. На захід до Польщі, не могли йти, бо там могли їм перегородити шлях московські війська і до того треба було ще форсувати переходи через Дніпро. 

За три дні після бою шведи зібрались в куті між Дніпром та Ворсклою. Лише Карло з гетьманом Мазепою переправились через Дніпро і подались до турків 12 липня 1709 р. За кілька годин після їх переправи з'вився з московським князем Меншіков і шведи піддались йому без спротиву, хоч мали придатних до бою 10.000 війська і наказ Карла маршувати в напрямі на Очаків. 

Мабуть до віку останеться тайною, що заставило шведів піддатися москалям без спротиву. Є тільки припущення, що мабуть паніка та почуття самотності в далекій від Швеції Україні огорнули шведські війська, бо вони не могли очікувати допомоги з Швеції. 

Бій під Полтавою був зворотною точкою в історії Європи. День 9 липня 1709 р. став датою народження російської світової потуги. Наслідки того бою вичуваються і нині. Коли б цар Петро програв був бій Полтавою, народження великої російської імперії було б задушено в зародку. Історія цілої Європи виглядала б інакше. 

Під Полтавою стрінулись в 1709 р. 2 сили, два змагання, московське Петра та шведське европейське Карла. Коли відкинути на бік всі дрібні справи тих часів і глянути на корінь діла, то зразу видно, що під Полтавою відбувся двобій двох сил і двох течій за майбутнє Европи. В тому двобою цар Петро, що виявив більший розмах і далекозорість, вийшов переможцем. Бій під Полтавою доказав черговий раз, що історію творять мужі і що світом правлять ідеї. Цар Петро мав далекосяглу ідею зосередити в одній руці сили московської нації і виступити з ним на арену історії західнього світу. 

————————————————

Густаф Олаф Цедерстрьом. Іван Мазепа та Карл ХІІ після битви під Полтавою 1709 р. 

————————————————

Загально відома правда, що світово - історичні зворотні пункти видні добре лише з перспективи часу. Подія під Полтавою з 1709 р. видна добре зі всіми наслідками перспективи 1/4 тисячоліття. 

Першою жертвою мілітарної акції евразійського значення під Полтавою в 1709 р. стала Україна, дарма що вона в тій акції була тільки побічним фактором. Коли прийде реванш Європи за Полтаву, нині годі передбачити, але згідно з законом про всевирівнюючу справедливість у всесвіті, він прийти мусить. І в тому реванші Україна повинна стати головним фактором дії. 

Джерело : Селешко. М. Полтава 1709 р. – зворотний пункт в історії Евразії // журнал «Вісті Комбатанта» ч. 3-4 (7-8) за 1962 р.