Історія України та світу

Данило Галицький народився приблизно 1201 року (за іншими версіями — 1202 року) і при хрещенні отримав друге ім’я Іван. Він походив зі старшої гілки династії Мономаховичів. Його батьком був волинський і галицький князь Роман Мстиславич, а матір’ю — княгиня Анна. Про дитячі та юнацькі роки майбутнього короля джерела майже не зберегли відомостей. У 1205 році, після загибелі Романа Мстиславича, малолітні Данило та його брат Василько не змогли втримати владу в Галичі. Княгиня Анна з дітьми залишила Галич і перебралася до Володимира-Волинського, де був похований її чоловік. Уже 1206 року Анна з Васильком вирушила до Кракова, тоді як Данила відправила до двору угорського короля Андрія II (Андраша II), де він перебував близько шести років як вихованець. Анна виконувала функції регента до 1215 року, коли Данило почав самостійно правити у Володимирі, а вона прийняла чернецтво. Після смерті Романа за галицьку спадщину розгорнулася гостра боротьба. Свої права заявляли онуки Ярослава О...

До приходу на Берестейщину українського населення тут проживали різні племінні спільноти. Із середини I тис. до н. е. велика балто-слов’янська спільнота поступово розпадається на балтів і слов’ян. На території Берестейщини впродовж першого та початку другого тисячоліття нашої ери, орієнтовно у XI–XIV століттях, до часу остаточного політичного підкорення цих земель, формується мовно-етнічне розмежування між балтами і слов’янами, відоме в історіографії як Поліська розмежувальна лінія. Вона пролягала приблизно по річці Прип’яті та її лівій притоці Ясельді. Поблизу цієї межі археологами виявлено понад 20 археологічних культур, що свідчить про інтенсивні етнокультурні процеси в регіоні. На південь від Поліської розмежувальної лінії до XIV століття включно мешкали слов’янські племена, тоді як на північ — балтійські. До XII століття до н. е. на території майбутньої Берестейщини була поширена тшинецька культура; з XII століття до середини IV століття до н. е. — лужицька; із середин...

Перші українські поселення з’явилися на території сучасної Румунії ще у XIV столітті, на землях Мараморощини. Це були селяни з Галичини, які прибули з метою колонізації цих територій. Українське населення Мараморощини активно брало участь у повстаннях проти угорських панів. Цікавим є той факт, що українці були найбільшим етносом у Семигородді (Трансильванії). Друга хвиля переселення на територію сучасної Румунії припадає на добу Козаччини, а точніше — на період так званої «Руїни». Саме тоді ще роз’єднана Румунія прийняла першого політичного біженця — Павла Тетерю. Усвідомивши, що на території Речі Посполитої на нього чекає неминуча смерть, він подався до міста Ясси, де його зустріли з почестями молдавський господар Григорій ІІІ Дука та ясський митрополит. Проте Тетеря довго не затримався і згодом покинув ці землі. Після поразки Івана Мазепи до регіону Добруджі почали прибувати козаки. Точна їхня кількість невідома, однак вони почали заселятися у селах Пошті та Теплиці. Масо...